Коротка Історія Сотворення

або Навіщо Бог мене створив?

У наш час багато людей вірить, що у Всесвіті немає ні сенсу, ні мети – тільки механічна робота бездумних природних сил, які сліпо привели нас в буття і так само сліпо знищать. Але християнська віра говорить зовсім інше – у Всесвіті розгортається предвічний задум люблячого Творця, спрямований до нашого вічного життя і вічної радості. Ми спробуємо позначити його основні етапи.

Сотворення

Всесвіт, в якому ми живемо, неприпустимо величезний. Ми користуємося різними одиницями для вимірювання відстаней – в нашій квартирі вони вимірюються метрами, у виробничому приміщенні – десятками метрів, в місті – кілометрами. Коли ми виходимо за межі нашої планети, вимірювати кілометрами стає незручно.

Відстань до Місяця становить 384400 кілометрів; до Сонця – 149 600 000 кілометрів. Тому астрономи за одиницю виміру дальності взяли світловий рік. Це – відстань, яку промінь світла, рухаючись зі швидкістю приблизно триста тисяч кілометрів на секунду, обходить за рік. До Сонця – вісім з половиною світлових хвилин. До найближчої до нас зірки (Альфи Центавра) – приблизно чотири світлових роки. Розміри відомого нам Всесвіту складають, наскільки вчені можуть підрахувати, десятки мільярдів світлових років.

У галактиці – зоряному скупченні, до якої належить наше Сонце, кількасот мільярдів зірок. Загальне число галактик оцінюється приблизно у двісті мільярдів. Стародавній псалмопівець говорить з побожним подивом: «Коли на небеса спогляну, твір твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш» (Пс. 8,4-5). У нас ще більше підстав дивуватися, ніж у нього, тому що ми поділяємо його віру в те, що все існуюче – всі ці незліченні зірки і галактики, все, що ми бачимо і все, що недоступно нашому погляду, – створено Богом.

Ми, люди, створені за образом Божим і наділені здатністю до творчості; ми приблизно розуміємо, що означає «творити». Письменник творить роман, художник – картину, композитор – симфонію. У якомусь відношенні їх творчість схожа на творчість Бога. Вони викликають до буття те, чого не було раніше; їх творіння існують тільки завдяки їхній волі і задуму. Але є і принципові відмінності. Автор пише мовою, яка виникла задовго до нього; художник використовує кольори і фарби, яких він не створював; композитор розпоряджається звуками, які він не придумав. Бог творить з нічого – Він не приводить в порядок якийсь вже існуючий матеріал; абсолютно все існуюче у всесвіті – час і простір, кольори і звуки, метелики і архангели – покликане в буття з нічого Його творчою волею.

Роман або картина не зникнуть, якщо автори про них забудуть; матерія полотна і фарб – як і книжкових сторінок – існують незалежно від них. Але Всесвіт кожну мить свого існування потребує Бога, і саме Він підтримує в бутті кожен його атом.
У людей бувають різні причини, щоб творити, і нерідко вони просто намагаються задовольнити свої потреби. Привернути увагу інших людей, підвищити соціальний статус, просто заробити собі на хліб. Це не є поганим – багато дивовижних шедеврів були створені тому, що художникам треба було годувати свої сім’ї. Однак навіть у людській творчості присутня радість творення як такого.
Бог творить не з потреби – у Нього немає потреб, які Він шукав би заповнити. Свята Трійця – Отець, Син і Святий Дух – володіє всією повнотою буття, життя, радості і любові. Творення є абсолютно вільним, нічим не вимушеним актом щедрості. Бог побажав – «під радісні співи ранніх зір, під оклики веселі всіх синів Божих» (Йов. 38,7) – розділити благо буття з іншими – з ангелами, людьми, світобудовою в цілому. Він терпляче викохував цей величезний сад – кварки, елементарні частинки, молекули, мінерали, потім рослини і тварини, – щоб у нього увійшла та, котра повинна обробляти і зберігати його, – людина, створена за образом Божим.

Таємнича істота, яка належить до двох світів – до світу матеріального і світу духовного. Людина є глибоко вкорінена в цьому матеріальному світі, але у неї є щось радикально нематеріальне – безсмертна душа. Вона займає особливе, центральне положення в Божому творенні, об’єднуючи і скріплюючи собою ці два світи.

Але цим особливе становище людини в створеному Богом Всесвіті не вичерпується. Нежива матерія незмінно кориться законам, встановленим Творцем; рослини підкорюються своїй генетичній програмі, тварини – інстинкту. Людині дано щось набагато більше – здатність бачити себе з боку, сказати «я», їй дана свобода – здатність бути справжнім автором своїх дій, здатність до переживання краси і сенсу, добра і правди, здатність і прагнення до пізнання світу, і найголовніше – здатність вступити в особисті стосунки з його Творцем, сказати Йому: «Ти, Господи!».

Все створене по-своєму відображає славу Божу, приймаючи благовоління Боже і підтримуючись Його благодаттю; людина створена, щоб відобразити її особливим чином – не тільки прийняти Любов Божу, а й повернути Йому свою. Кожен чоловік і кожна жінка створені, щоб зробити це по-своєму, і всі разом – щоб пізнати і полюбити Бога і зрадіти Йому (і один одному) навіки. Світобудову приведено до буття, щоб стати житлом і садом для вічного і нескінченно щасливого життя людей, ангелів і всіх творінь, сім’ї, глава якої – Бог.

за матеріалами: http://www.foma.ru

продовження пізніше

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.