Роздуми на передодні 11 вересня

Чи бачили ви, як дочка Білла Грема, яка брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня, на запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?»,- дала дуже глибоку і проникливу відповідь.

Вона сказала: «Я щиро і глибоко вірю, що Бог так само, як і ми, дуже сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?».

Давайте згадаємо… Все почалося, коли Медлін Мюррей О’Хара (вона була вбита) заявила, що в школі не місце молитві. І ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, в якій сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Люби ближнього твого, як самого себе»!). І ми сказали «Добре».

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться, тому що цим ми пошкодимо їх маленьким особистостям – ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: «Він – фахівець і знає, про що говорить». І так ми знову сказали: «Добре».

Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів, які провинилися, тому що їм не потрібна погана реклама і тим більше вони не хочуть відповідати за це перед судом (є велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням, биттям і т.д.). І ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим дочкам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам». І ми сказали: «Добре».

Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопці завжди будуть хлопцями і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно.
А нам не доведеться розповідати їхнім батькам, що вони отримали їх в школі». І ми сказали: «Добре».

Потім хтось, із обраної нами верховної влади, сказав, що не важливо, що твориться у нашому приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам не важливо, хто (включаючи президента) чим займається у приватному житті, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд.

Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали з зображенням оголених жінок і будемо називати це здоровою практичною високою оцінкою краси жіночого тіла». І ми сказали: «Добре».

Тоді деякі пішли з цієї високої оцінкою ще далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: «Добре, у них є свобода слова».

Потім індустрія розваг сказала: «Давайте робити фільми і телепрограми, які пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. Давайте записувати музику, яка заохочуватиме до вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства, самогубства та сатанізму». І ми сказали: «Це всього-на-всього лише розвага, негативного ефекту ця музика не принесе, всерйоз її ніхто не сприйме, так що продовжуйте в тому ж дусі».

І тепер ми сміємо запиттати себе, чому у наших дітей немає совісті, чому вони не можуть відрізнити зла від добра, чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз і надовго задумаємося, то ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що «що посієш, те й пожнеш».

Один молодий чоловік написав: «Дорогий Господь, чому Ти не спас маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, турботливий студент». Ось відповідь: «Дорогий турботливий студенте, Мене прогнали і не пускають в школи. Щиро твій, Бог».

Смішно, як люди легко позбавились Бога, а потім дивуються, чому світ перетворюється на пекло.

Смішно, коли ми віримо в те, що говорять газети, і сумніваємося в тому, що говорить Біблія.

Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія.

Смішно, коли хтось каже «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною, який теж, між іншим, «вірить» в Бога.

Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судимими іншими.

Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, чи можна поділитися з друзями статусом, в якому йдеться про Бога.

Смішно, коли все непристойне, грубе, похітливе і вульгарне спокійно знаходиться в Інтернеті, а у школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.

Із соц. мережі facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.