Продовження. Початок читай тут.
Справді геніальна фальсифікація
Славнозвісна прес-конференція кардинала Балестреро, яка відбулася у жовтні 1988 року, мала би втишити всі емоції. Тим часом, хоч як це парадоксально, спричинила нову хвилю сумнівів серед дослідників та експертів у цілому світі. Цей неспростовний висновок видобув на денне світло низку загадок, незрозумілих із погляду науки. А офіційна теза про те, що реліквію фальсифі¬кував якийсь невідомий майстер у XIV столітті, викликала так багато постулатів, що їх не можна було прийняти без серйозних застережень:
– Щоби отримати настільки точні сліди від ударів, плями крови, які з’явилися внаслідок появи рани від того, що хрест натер плече засудженого, а також округлі плями, які могли залишитися після flagrum, знаряддя, котре римляни використовували для бичування, фальсифікатор був би змушений бичувати, розіп’яти та вбити когось зі своїх сучасників точно за таких самих умов, у яких відбувалися страсті Ісуса з Назарета. Зі суто наукового погляду від цієї гіпотези, звичайно ж, не можна відмовитися, однак це свідчило б про те, що та людина була несповна розуму
– Фальсифікатор – а виглядає на те, що він був чудовим знавцем анатомії та гематології, – мусив би подбати про те, щоби тіло цього бідолахи було загорнуте в плащаницю щонайменше сорок годин, аби уникнути процесу розпущення згустків крови. Він мав би винайти спосіб, за допомогою якого можна було б витягнути тіло з полотна, не відриваючи засохлої крови та шматків шкіри. Справді невідомо, як особа, котра жила у середньовіччі, навіть якщо це був геніальний лікар, могла поєднати різні типи крові, які потрапляли на плащаницю: артеріальну кров, яка пролилася з тіла ще живого засудженого, а також кров із неживого тіла, яка витекла після смерті, зокрема з рани на боці.
– Окрім цього, який фальсифікатор настільки геніально пробив би долоні засудженого біля згину зап’ястя – всупереч іконографічній традиції, у якій зазвичай показано, що цвях, на якому висіло тіло розіп’ятого, був вбитий посередині долоні? І звідки мав би знати про те, що внаслідок пошкодження середнього нерва великий палець зміщується назад, якщо тодішній медицині це ще не було відомо?
– Крім того, містифікатор мав би роздобути полотно, яке відбуло шлях через увесь басейн Середземного моря, з Палестини аж до Європи, оскільки на тканині знайдено пилки та часточки рослин, що походять із країв власне довкола Середземного моря. І не лише з Близького Сходу, а й з Малої Азії, з території сучасної Франції та Італії. На плащаниці також було знайдено сліди бавовни, яку виготовляють на Близькому Сході (Gossypium herbaceum), а також осад арагоніту – кальциту, що походить із вапняного туфу, будівельного матеріалу, який використовували У середземноморських містах, зокрема в Єрусалимі.
– Врешті, чому цей фальсифікатор мав би витрачати стільки зусиль і розміщувати на своєму полотні давні написи орієнтального типу, які вдасться віднайти щойно під кінець XX століття, а їх дослідження стане можливим лише завдяки цифровій комп’ютерній техніці? 1994 року група професора Андре Маріона з Інституту оптики в Орсе висуне всі можливі гіпотези стосовно цих написів, які були розміщені на підпорці (дерев’яному поліні, котре було призначене для того, щоби підтримувати голову померлого у рівному положенні) і, цілком правдоподібно, походили з часів Христа.