совість

Дальше преподобний авва Доротей говорить про необхідність оберігання своєї совість щодо речей. Це дивно, адже монахи відрікаються від всього, що маємо ми із вами. Монахи не сріблолюбці, і може здатися, яке їм діло до речей, вони повинні все відкидати, тому вони все і відкидають, у них немає нічого свого, немає нічого, щоб вони змогли забрати із собою в інший монастир. Звідси бачимо, що якщо ми не оберігаємо своєї совісті по відношенні до речей, то ми не зможемо берегти її і по відношенню до ближнього і до Бога.

«А оберігання совісті щодо речей полягає в тому, щоб не поводитися недбало з якою-небудь річчю, не допускати її псування і не кидати її як-небудь, а якщо побачимо що-небудь кинуте, то не слід нехтувати цим, хоча б воно було й незначне, а підняти і покласти на місце».

Читати далі

Преподобний авва Доротей пояснює нам євангельські слова Спасителя, вказуючи на те, що нас чекає, коли ми не будемо турбуватись про свою совість.

«Потім Він вказує на тяжкі наслідки від недотримання цієї заповіді: «Щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя – слугам, і вкинуть тебе в темницю». А потім що? – «Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага». Бо совість викриває нас, як я вже сказав, і в добрі, і в злі, і показує нам, що робити і чого не робити; і знову вона ж засудить нас у майбутньому віці, тому й сказано: «щоб противник часом не віддав тебе судді та інше»».

Після того, як преподобний авва пояснив нам євангельські слова Спасителя, він говорить нам більш конкретно, що означає зберігання совісті.

Читати далі

У наш безсовісний час дуже важливо нам із вами пам’ятати, що таке совість.

І ось, на початку свого поучення преподобний Авва Доротей дає визначення совісті.

«Коли Бог сотворив людину, то Він посіяв у ній щось Божественне, немовби якийсь помисел, який має в собі, подібно до іскри, і світло, і тепло. Цей помисел, який просвічує розум і показує йому, що добре і що зле, називається совістю, а вона є природним законом».

Читати далі