«І казав:
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком,
що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає,
чи то вночі, а чи вдень, – насіння те кільчиться й росте.
А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить:
спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали»
Мр. 4, 26-29.
IV Глава. Марка 4, 30-34
«І мовив: “До чого прирівняємо Царство Боже – або у якій притчі ми його появимо? Воно – немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.” … Читати далі
