Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною… Християнське життя — це не якийсь одномоментний героїчний вчинок; це не піднімання штанги. Це тягар, який носимо «щодня» (як уточнює Як 9,23). Це власний хрест, який кожен з нас носить на собі. Для цього потрібно бути терпеливими і витривалими до сірої буденності. Тягар, навіть легкий, з плином часу зростає, аж поки не стане геть нестерпним, особливо, якщо його вважати незаслуженим. Та проте, коли Ісус несе не свій хрест, а наш, мусимо визнати, разом зі зловмисником, що несемо таки наш і то заслужено (Лк 23,40-41).
