Більшість вчених вважає, що первісно Євангеліє від Марка закінчувалося уривком Мр. 16:1-8, а через таку незакінченість ранні християни добавили іншу кінцівку Мр. 16:9-20, котру ми можемо знайти, практично, у всіх католицьких виданнях Біблії. Таким чином, ми можемо говорити про дві розповіді Марка про Воскресіння.
Мр. 6:1-8 – основою є розповідь про порожній гріб та одкровення про Воскресіння Христа. Тут знаходиться обіцянка з’явитися іншим учням та Петрові в Галилеї. Однак ця зустріч тут так і не описана, а історія закінчується словами про жінок, які в страху та мовчанці відходять від гробу.
Протягом цілого Євангелія Марко підкреслює, як тяжко було учням Ісуса повірити в Нього. Вони не розуміли, що терпіння є невід’ємною частиною життя Сина Божого. Під час суду над Ісусом всі учні Його залишили та втекли. Це той досвід, який показує страх та слабкість, проте потім він приведе їх до світла: Ісус з’явиться їм в Галилеї (пор. Мр. 14:27-28).
Жінки, які не були свідками молитви в Гетсиманському саду, коли учні спочатку заснули, а потім повтікали, дивилися на розп’яття здалеку. Вони також повинні були відчувати труднощі у вірі. Вони, почувши про Воскресіння, не стають провісницями Ісусової перемоги, але втікають у мовчанці та страху.
16 глава Євангелії від Марка розказує нам про перший день Пасхи. Ця історія подана нам з точки зору жінок. В Матея жінки, взагалі, стають тільки єдиними дійовими особами. Вони, йдучи до гробу з наміром намастити тіло Ісуса, дорогою переживали, хто допоможе їм відкотити камінь від гробу, проте бачать щось таке, від чого відчули страх, який примусив їх втікати. «Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали» (Мр. 16:5-6).
Коли жінки знайшли пустий гріб, то це аж ніяк не було для них пояснення віри у Воскресіння Ісуса, але, навпаки, ставило перед ними завдання, яке потребувало розв’язку. Не було, скажімо так, що хтось вірив у Воскресіння Ісуса, а тепер знаходить порожній гріб, котрий цю віру підтверджує. Швидше, навпаки, вони знаходять порожній гріб і одержують неймовірне пояснення, що Ісус Воскрес. Порожній гріб пояснюється Воскресінням, а не навпаки.
Марко не наводить більше жодних свідчень, які б підтверджували Воскресіння. Якщо б, скажімо, автор намагався переконати своєю розповіддю про Воскресіння скептиків, то йому б прийшлося жінок замінити на чоловіків та прибрати із розповіді загадкового юнака.
Сама роль цього юнака є досить дивна. Марко не називає його ангелом, але він, властиво, відіграє роль, яка належить ангелу. Марко писав свою книгу як апокаліптичну і тут він опису не видіння, але реальність. Ангел виходить із області видінь в реальність, точніше в гробницю. Він пояснює жінкам, що Ісуса тут немає, бо Він Воскрес із мертвих.
При кінці 7 стишка ангел говорить жінкам, що Христос зустрінеться з ними та з Своїми учнями. І хоча Марко ніде не описує про цю зустріч, проте він подає тут цю обіцянку.
Нам може видатися дивним: якщо жінки знайшли порожній гріб, то чому про це не почув відразу весь Єрусалим. Адже, без сумніву, кілька жінок, які біжать раннім ранком містом повинні були розповсюдити цю новину за кілька хвилин. Марко пояснює нам, що вони боялися.
Хто б не боявся, побачивши порожнім гріб та ангела, який пояснює чому він порожній. Це страшно для будь-якої людини. Боялися ще й тому, що вони таємно прийшли помазати тіло засудженого на смерть Лже-Месії і, природньо, не хотіли, щоб про це дізнався хтось інший.
Це дуже гарно пересторога для нас, сучасних християн. Наша віра прийшла до нас від інших людей, котрі передали нам звістку про об’явлення Божих діл. Те, що ми прийняли цю звістку, не означає, що ми стали християнами на всі 100 відсотків. Навіть після Воскресіння, можливо, нам потрібно буде нести свого хреста, відчуваючи страждання та бути всіма відкинутими, перш, ніж ми зрозуміємо Ісуса, в Котрого, як нам здається ми віримо.
Звичайно Марко не вважає, що жінки так і залишилися мовчазними та наляканими та додана кінцівка (Мр. 16:9-20) це підтверджує. Тут показано, що не тільки жінки, але всі учні віднаходять віру в Воскреслого Ісуса.
Ми так само тут бачимо, що тим, кому Ісус докоряв за їхнє невірство, довіряється проповідь Євангелія по цілому світу. Це, як не крути, має відношення і до нашого життя. Жодні слова про Ісуса ніколи не зможуть замінити нам особистої зустрічі із Ним. Як тоді, так і сьогодні, завдання проповідувати Христа не стає тільки завданням для святих та досконалих. Євангеліє від Марка нагадує нам, що перші учні Ісуса були такими ж недосконалими людьми, як і ми.
За книгами:
Реймонд Браун, Читая Евангелия с Церковью
Н. Т. Райт, Воскресение Сына Божьего