Причини смерті Ісуса

Якщо запитати сучасних християн, чому було страчено Ісуса, чому Його недолюблювали фарисеї, то ми, звичайно, що не почуємо зрозумілої відповіді. Можна почути, що Його розіп’яли через те, що Він був добрим, через те, що Його боялися фарисеї, але це не має під собою історичних фактів.

По-перше, Ісус нажив Собі ворогів через Його в’їзд в Єрусалим та події, що були пов’язані в останній тиждень Його служіння. Він в’їхав в святе місто Єрусалим на ослі в оточенні народу, який вигукував: «Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: «Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» (Мр. 11:9-10, пор. Мр. 11:1-10). Таким чином, в’їхавши в місто, Ісус навмисно підкреслив зв’язок із Соломоном, сином Давида, котрий тисячу років тому так само, сівши на царського осла, в’їхав в місто перед тим, як його мали проголосити царем (пор. І Цар. 1:32-40, переклад Хоменка). Ці дії Ісуса уособлювали пророцтво про очікуваного царя (пор. Зах. 9:9).

Своїм в’їздом в Єрусалим Ісус виразив надію на повернення сина Давида і саме так цю подію розцінювали оточуючі Його люди, судячи з їхньої реакції. Люди викрикували: «Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє» (Мр. 11:9), – це слова із 117 (118) псалма вказують на те, що в Храм входить сам Давид, котрий повинен стати царем Ізраїлю (Пор. Пс. 118:19-27). Ця подія вказує на те, що Ісус стає суперником римської влади.

По-друге, після подій у Храмі, коли Ісус перевернув столи міняйлів та вигнав торговців (пор. Мт. 21,12-17), ці події на деякий час зупинили в Храмі торгівлю та принесення жертв. Ще більше протистояння між Ісусом та первосвящениками виникли тоді, коли Він сказав: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників» (Мт. 12:13, пор. Мр. 11:15-18). Ці дії та слова Ісуса вказують на те, що служителі в Єрусалимському Храмі не жили в згідності зі своїм покликанням. Храм не став місцем молитви для всіх народів. Замість цього він став «печерою розбійників». Це переплітається із пророцтвом пророка Єремії: «Чи не зробився в очах ваших дім цей, що носить ім’я моє, вертепом розбишак? Ось я, сам я це бачив, – слово Господнє!» (Єр.7:11). Пророк Єремія критикував тодішню храмову еліту та попереджував, що Бог зруйнує Храм. Тому впливові священики, книжники та старійшини в словах Ісуса мали почути образу в свою сторону.

По-третє, поява ворогів у Ісуса стала Його притча про виноградник (пор. Мр. 12:1-12). Ця притча була розказана Ісусом у відповідь на питання впливових священиків, коли вони захотіли дізнатися, якою владою Він пояснить Свої дії в Храмі (пор. Мр. 11:27-33). За основу цієї притчі Ісус взяв притчу пророка Ісаї, в котрій звучить грізне попередження, що Ізраїль приречений стати на суді перед Богом, тому що він не прагне справедливості (пор. Іс. 5:1-7).

В часи Ісуса цю притчу Ісаї все більше починали розуміти як слова спрямовані проти храмової еліти. Тому ця притча про злих виноградарів ще більше породила ворожнечу між Ісусом та впливовими священиками. Здається не важко було зрозуміти смисл сказаного Ісусом: впливові священики вчинили бунт про Бога і навіть бажали вбити Його Сина, тому їх очікує суд. Ця погроза, як і те, про що йшла мова раніше, коли Ісус використав слова пророка Єремії. породила серед впливових священиків ще більше бажання позбутися Ісуса.

По-четверте, посилення ворожості щодо Ісуса виходила з того як Його помазала безіменна жінка (пор. Мр. 14:3-9). Важливо підкреслити, що відразу після цього помазання Юда Іскаріотський відразу пішов зраджувати Свого наставника. Юда, вкладаючи угоду, з великою долею ймовірності, розказав впливовим первосвященикам про цей вчинок жінки. Юда заробив свою плату не тільки за те, що вказав те віддалене місце, де Ісус любив молитися, але також і тим, що дав свої свідчення про те, що вчив Ісус, ким Його вважали Його учні, а також про помазання Його жінкою. Це все в сумі давало додаткові підстави для того, щоби позбутися Ісуса.

Таким чином юдейська еліта бажала покінчити з Ісусом не тому, що Він був добрим, не тому що вони бачили в Ньому серйозну політичну загрозу. Його слова про правління Бога загрожували існуючому порядку, котрий впливові священики бажали зберегти. Ісус вступив в Єрусалим як помазаний син Давида, Він діяв в Храмі так, якби мав владу Месії. Він говорив про призначення Храму, пригадуючи його освячення Соломоном, і так, ніби Він був Сам царем. І, на кінець, він був помазаний кимось зі Своїх послідовників, так що всі зрозуміли це в месіанському змісті.

Тому немає нічого дивного в тому гнівному питання первосвященика, коли він прямо запитує Ісуса: «Чи ти єси Христос, Син Благословенного?» (Мр. 14:61), чи в тому, що римський правитель повелів на хресті помістити табличку з написом «Цар Юдейський».

За книгою: Т. Райта, К. Эванса «Иисус последние дни. Что же произошло на самом деле»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *