Тріщини в землі та воскреслі мерці
Тільки Матей, говорячи про розп’яття Ісуса описує дивну історію про землетрус та воскресіння померлих (пор. Мт. 27:51-54). Ця розповідь ставить перед нами чимало питань: як пояснити землетрус, як розірвалася завіса в Храмі, чи бачили інші відкриті могили та воскреслих мерців, чи вони (померлі) залишилися живими та повернулися до звичного життя?
Є досить сумнівним знайти тверду відповідь на ці всі питання. Для того, щоби зрозуміти Матея, нам, перш за все, потрібно усвідомити відгомін біблійних слів, котрі, подібно до померлих, виникають у цій розповіді. Відправною точкою для нас буде пророцтво Єзекиїля: «Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас… з гробів ваших…» (Єз. 37:12). Те, що було метафорою для Єзекиїля, в І століттю вже розумілося як буквальне передбачення національного відновлення.
Два інші яскраві біблійні уривки, які вказують на воскресіння: «Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть» (Іс. 26:19). Тут знову слова Старого Завіту перегукуються з текстом Матея 27:52-53. Інший уривок: «І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться; одні на життя вічне, другі на вічний сором та на ганьбу» (Дан. 12:2).
В дохристиянському юдаїзмі не було причин вважати смерть сумнівного Месії як початок загального воскресіння. Матей знає про якісь дивні події, які відбулися під час розп’яття Ісуса і намагається повідомити нам, що вони переплітаються з потрібними біблійними текстами. Землетрус, розрив завіси в Храмі, відкриті могили та слова сотника, вказують, хоча і не пояснюють нам, що зі смертю та воскресінням Ісуса розпочинається новий вік, котрого так очікував Ізраїль.
Матей, без сумніву, розумів, що померлі, про яких він говорить не ходять вулицями, він не робить спроби пояснити, що з ними могло статися дальше. Він розуміє, що Церква очікує останнього загального воскресіння всіх померлих. І тут ми віднаходимо відблиск Даниїла 12: «Праведні засіяють, як сонце, в царстві Отця їх» (пор. Мт. 13:43). Іншими словами, Матей не говорить, що це велике загальне воскресіння всіх померлих, а тільки дивне його передбачення. Мало ймовірно, що Матей, описуючи цю історію, хотів передбачити воскресіння Ісуса. Проте в цих двох розповідях є дещо схоже: як вранці в неділю, так у п’ятницю ввечері був великий землетрус, внаслідок якого відкрилися гробниці. Насправді, прочитавши розповідь Матея про воскресіння, складається враження, що поява ангелів та відвалений камінь були причиною другого землетрусу, а не наслідком, як в Матея 27:51-52.
З історичної точки зору нам не потрібно вишукувати історичні докази цих землетрусів. Події, про які пише Матей не тільки не мають паралелей в ранніх християнських джерелах, але вони безпрецедентні для очікування юдаїзму в період Другого Храму, що ставить під сумнів гіпотезу про те, що ці історії були написані для того, щоби показати сповнення деяких пророцтв. Деякі історії наскільки дивні, що вони справді могли відбутися. Можливо, це одна із них, але її історичність ми дослідити не можемо.
Священики, сторожа та підкуп
Історія тут розпочинається в суботу: в п’ятницю ввечері тіло Ісуса похоронив Йосип Ариматейський, а за ним спостерігала Марія Магдалина та інша Марія (пор. Мт. 27:61). Потім суботнього ранку: «…зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу». Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте». Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу» (Мт. 27:62-66). Якщо подумати про історичний аспект цієї розповіді нас може здивувати гармонійна співпраця фарисеїв та первосвящеників, а також цих двох груп із Пилатом. А ще більше вражає те, що все це відбувається в суботу. Проте не слід цьому дивуватися, особливо, маючи на увазі невідкладність справи.
Цікавим тут є опис Ісуса: «…той обманник…» (Мт. 27:63). Це пов’язано із звичайним звинуваченням юдеїв в бік Ісуса та відповідає біблійним застереженням супроти псевдопророків та лжевчителів, котрі можуть зводити та обманювати народ. Тому не має нічого дивного, що ці слова перші християни вклали в уста юдейських вождів, оскільки всім було відомо, що саме це складало суть їхніх звинувачень.
Історія із сторожею продовжується тоді, коли Ісус з’явився жінкам та Своїм учням: «Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: «Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати». Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день» (Мт. 28:11-15). В цій розповіді немає нічого дивного: вона цілком логічна. Коли ми складаємо її дві половинки разом: план поставити сторожу, щоб учні не вкрали тіло Ісуса та легенду про те, що не дивлячись на сторожу, учням все ж таки це вдалося зробити. Тут виникає питання: Як цю історію використовувала перша християнська спільнота? Найймовірніше, ця історія – апологія тілесного воскресіння Ісуса. Це спроба відкинути будь-яке мудрування про те, що учні могли вкрасти тіло Ісуса, що стало найбільш природнім поясненням порожнього гробу.
Важко уявити собі, що ця вся історія була придумана відразу, як усна розповідь, а потім записана. Якщо не припустити, що вже ходили чутки про те, що насправді Його учні викрали тіло. Якщо б це нікому не прийшло в голову, то досить, ймовірно, що християни б придумали цю розповідь. Крім цього подібні звинувачення ніколи б не згадалися, якщо б про них не було відомо та не потрібно було пояснити юдеям факт порожнього гробу та зникнення тіла. Якщо б сам порожній гріб став пізньою легендою, то, мало ймовірно, що ходили б чутки про крадіжку тіла. Так само було б, мало ймовірно, що християни говорили б про ці чутки, а опісля їх спростовували.
Ця історія передбачає, що для первосвящеників, фарисеїв та інших учасників було неймовірним, що може щось відбутися із Його тілом, так як про це пророкував Ісус, що третього дня Він воскресне. Якщо б всі розуміли це пророцтво Ісуса, як відхід душі на небо, в той час, коли Його тіло залишиться в могилі, то не було б потреби охороняти камінь, а також поширювати подібні чутки.
Ця історія чітко показує нам, що перші християни завжди очікували зустрітися із звинуваченням в крадіжці тіла Ісуса. І тому вони розказали цю історію про виникнення цього звинувачення.
Якби там не було, мало ймовірно, що ця історія була придумана як пізніша легенда. Для нас можливим є те, що вона мала певний сенс для спільноти перших християн, котрі не мали жодного сумніву в реальності порожнього гробу.
Відносно цієї історії слід підкреслити наступне: священики у Матея якимось чином знають про пророцтво Ісуса відносно Свого воскресіння через три дні. Хоча ці слова Ісус говорив приватно тільки для Своїх учнів (пор. Мт. 16:21; Мт. 17:23; Мт. 20:19). Цілком ймовірно, що цю таємницю первосвященикам та фарисеям міг розказати Юда. Немає особливих причин думати, що священики могли надати цим словам якогось особливого значення. Однак всі розуміли, що за ці три дні тіло почне розкладатися.
Опис каменю та печатки у Матея мав би пригадати читачам уривок із книги пророка Даниїла (пор. Дан. 6:17-18). Цар Дарій закриває каменем отвір рову з левами, де знаходиться Даниїл та запечатує його своїм перстнем та перстнями своїх вельмож. Даниїла, в ямі із левами, чекає трагедія. Проте зранку цар повертається та знаходить Даниїла здоровим та неушкодженим. Тут не згадується про відвалений камінь, про ангелів та землетрус. Проте читач, який розуміє Біблію так, як Матей, зрозуміє цей зв’язок. Ісус входить у гріб, подібно як Даниїл, людина вірна Богові. Ісуса також, як Даниїла, виправдує Бог.
За книгою Н.Т. Райта «Воскресение Сына Божьего».