Чому Бог не дав людині крил?

Один мисливець любив ходити в ліс і в поле за здобиччю. Одного разу довго вибирався він на високу гору, вистежуючи звіра, і, втомившись, сів на великому камені відпочити. Побачивши зграю птахів, які високо літали, він став думати: «Чому Бог не дав крил людині, щоб вона могла літати?»

У цей час тим місцем проходив смиренний пустельник, відчувши думки мисливця, сказав йому:

– Ось, ти, думаєш, чому Бог не дав тобі крил; але якщо тобі дати крила, то ти все одно не будеш задоволений і скажеш: «Крила мої слабкі, і я не можу з ними долетіти до неба, щоб побачити, що є там»; і якщо тобі будуть дані такі сильні крила, щоб ти міг піднятися до неба, то й тоді ти будеш незадоволений і скажеш: «Я не розумію, що тут відбувається». І якщо тобі буде дано розум, то знову ти не будеш задоволений і скажеш: «Чому я не ангел?» І якщо тебе зроблять ангелом, то ти знову будеш незадоволений і скажеш: «Чому я не херувим?» І якщо ти станеш Херувимом, то ти скажеш: «Чому Бог не дав мені керувати небом?» І якщо дано буде тобі керувати небом, то й тоді ти станеш незадоволеним і зухвало вимагатимеш більшого.Тому завжди смиряй себе і будь задоволений тим, що тобі дарується, і тоді будеш жити з Богом».

Мисливець побачив, що пустеьник сказав істину, і подякував Богові, що послав йому ченця, який напоумив його і відкрив йому шлях смирення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *