Два брати

 

Жили два брати-береги і сестра-ріка.

Один берег був високий і порослий густим лісом, від чого вважався багатим.

А інший, низький і піщаний – бідний.

Попросив якось бідний берег у багатого брата трохи дров, щоб розвести багаття і погрітися.

Та куди там!

Обурився багатий берег:

– Якщо я щоразу буду давати тобі навіть потроху, то так, дивись, у самого нічого не залишиться. І стану я, як і ти – бідним!

Почуло це небо, насупилося.

Блиснула блискавка і вдарила у великий дуб на високому березі.

Загорівся ліс.

І така почалася пожежа, що почав благати високий берег:

– Сестричко ріка! Братику берег! Виручайте! Рятуйте! Без води і піску – пропаду!

Не роздумуючи, річка і бідний берег кинулися на допомогу братові.

І так старалися, що вона, заливаючи пожежу водою, віддала себе до останньої краплі, а він, засипаючи його піском – все до останньої піщинки.

Так вони і загасили пожежу.

Але це не принесло полегшення багатому братові.

Адже залишилася тепер перед ним лише велика порожня низина. І не стало у нього ні сестри, ні брата…

Минув час.

Дощі та працьовиті джерела поступово заповнили низину водою. І стала вона озером, яке люди, дізнавшись його історію, назвали «святим». А як інакше назвати плід жертовної любові?

І коли хто-небудь залишався тут переночувати, високий берег, винувато зітхаючи, щедро обдаровував його найкращими дровами, яких вистачало до самого світанку, незважаючи на те, що ночі в цих місцях завжди були довгими і холодними…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *