В одному місті жила бідна вдова. Одного разу до неї на нічліг попросився мандрівник. Ніч була холодна, і вдова впустила його, нагодувала і дала переночувати старому чоловікові. Йдучи вранці, мандрівник сказав:
– За твою доброту перша справа, яку ти будеш сьогодні робити, триватиме весь день.
Вдова швидко забула слова старого. Настав час сідати за щоденне заняття – вишивання, яким вона заробляла собі на життя. Замовник приніс золоту нитку для шиття. Вона почала змотувати нитку, але до самого пізнього вечора нитка не закінчувалася.
Вдова продала надлишок нитки, і цього вистачило, щоб змінити своє життя на краще. Про цю історію почув багач. Він став мріяти запросити до себе на нічліг старого і почути від нього ту ж подяку за нічліг. І ось, нарешті, він побачив старого і запросив його, і був дуже люб’язний із ним. А вранці він попросив старого благословити його. І старий пообіцяв йому, що перша справа, яку він почне робити, триватиме тиждень.
Багач хотів побігти в крамницю, щоб порахувати золото, але у нього схопив живіт…
Його не бачили цілий тиждень.