Христос Воскрес.
Сьогодні ми з особливою пошаною згадуємо всіх святих жінок-мироносиць. Їх подвиг відомий: зранку вони поспішили до Господнього гробу, переживаючи, хто зможе відвалити їм великий камінь, котрий закривав вхід до нього. Вони прийшли до гробу, щоби віддати своєму божественному Вчителю останню шану любові. Разом із ними ми згадуємо подвиг праведних Йосифа та Никодима, котрі, не боячись ані переслідувань, ані арештів, зняли мертве Христове тіло із хреста та похоронили у гробі.
Ці жінки-мироносиці показують нам приклад милосердя Божого: вони не могли для Ісуса зробити більше нічого, але сталося чудо. Їхній образ – це образ всіх нас, християн. Усі ми живемо у світі, який наповнений гріхом, в якому панує зло, в якому немає місця для Бога, який поспішає похоронити Бога і забути про Його існування. Але християнин і дальше, долаючи усі перешкоди та спокуси, поспішає до Бога. Можливо, він ще і не знає, хто саме відкриє йому двері до Господа, бо, як той великий камінь, на його серці лежать гріхи, різні умови життя, звички, обставини, але, оминаючи все це, він і надалі прямує до Христа з надією, що відбудеться чудо.
З цією надією на чудо йшли жінки-мироносиці до гробу, не усвідомлюючи, як вони можуть віддати останню шану своєму Вчителю. І отримали чудо: увійшовши в порожній гріб, вони побачили Ангела, одягненого в білу одежу, котрий сповістив їм новину про Христове Воскресіння.
Сьогодні, дорогі у Христі брати та сестри, воскреслий Христос відкритий для кожного із нас, відкритий для всіх людей. Він дає нам можливість змінити своє життя, очистити свої душі, але для цього ми повинні докласти зусилля, щоби знайти Його у своєму житті, щоби Він був у нашому серці. Мало є знати, що Христос Воскрес. Про це і біси знають, і вжахаються. Нам потрібно знайти воскреслого Христа, щоби Він назавжди залишився з нами. І ось, жінки-мироносиці, довідалися від ангела, що Христос воскрес, побігли зі страхом, трепетом, жахом шукати воскреслого Христа, і навіть нічого нікому не сказали, бо боялися втратити ту благодать, котру вони отримали, боялися, що над ними будуть сміятися, що їх не зрозуміють.
Дорогі брати та сестри, прославляючи святих жінок-мироносиць, котрі з любові не відступали від Христа, не тільки у дні Його земного служіння, але і в дні Його страждань, в дні Його смерті, і не побоялись ані людей, ані вояків, ані насмішок, але боялися тільки втратити Божку благодать, просімо у них молитися за нас грішних. Просімо, щоби і ми не боялися людських обмов, осуджень, не боялися цього грішного світу, але зберігали у своїх серцях святу віру та прагнули іти до Христа. А він не забариться. Він здійснить чудо: відкриє гріб наших душ, воскресить нас до нового життя з Ним і для Нього. Амінь.
Проповідь у неділю 3-ю після Пасхи, про жінок-мироносиць.
З дуже давніх часів, на знак поваги і любові до померлих, у єврейського народу був звичай мазати їх тіло різними пахучими речо-винами. Це зазвичай робилось при похованні помазати пречисте Тіло Спасителя і першими від небесних Ангелів почули звістку про Господнє Воскресіння і цю радісну вість сповістили апостолам. Крім цього, вони пер-шими удостоїлись побачити Самого Воскрес-лого і поклонитися Йому. Яка була при цьому їхня радість – цього й уявити не можна.
Після Вознесіння Господа на небо, деякі з жінок-мироносиць пішли проповідувати лю-дини. Але ті, які мали особливу любов до своїх померлих, не переставали робити це і після поховання. Довгий час вони приходили до гробниць оплакувати свою утрату, входили у гробницю і тіло померлого поливали благо-вонними маслами, щоби цим скільки можна більше зберегти дорогоцінні для них останки від тління і неприємного запаху. А входити у гробниці було легко, бо висікали такі гробниці у скалах і вони мали вигляд печери. Пахучі масла називались миром, а помазання прово-дилося здебільше жінками. Звідси і пішла на-зва – жінка-мироносиця.
Але тоді хто такі були святі жінки-мироносиці, яких сьогодні вшановує Право-славна Церква? Вони, за словами недільної церковної пісні, були Господніми ученицями.
З св. Євангелія ми дізнаємося, що куди би Господь не ходив з Своєю божественною проповіддю, за Ним всюди слідувало багато людей. Серед них були й жінки. Це були Його рідні з Галілеї, це були зцілені Ним від тяжких хвороб, а також інші. Вони не менш чоловіків слухали божественне слово і від всього серця старались допомогти Господу в Його земних потребах. На світанку першого дня після субо-ти жінки-мироносиці йшли, щоб по світу про Воскресіння Христове і всюди сповіщати про Його Ім’я і про Його Божественне учення. Це добре відомо з житія Марії Магдалини, яка з проповіддю про Христа була і в Римі та в Єфесі. Церква зачислила мироносиць до лику святих, а Марію Магдалину крім того за її апостольські труди у благовісті Христовому найменувала рівноапостольною.
Всі ми також маємо щастя називатися уче-никами і послідовниками Іісуса Христа. Але якщо ми хочемо не тільки називатися, але й бути такими, то і ми повинні, подібно до жінок-мироносиць, любити Спасителя, служи-ти Йому і проповідувати про Нього.
Любити Іісуса Христа і служити Йому – не значить тільки розумом і серцем наближатися до Нього, не значить тільки віддавати Йому перевагу перед всіма людьми за Його божест-венну досконалість, не значить тільки зітхати при думці про Його страждання за нас, не зна-чить тільки молитися і кланятися перед Його іконою. Любити і служити Йому – значить, головним чином, додержуватись Його слова, виконувати Його заповіді, своє життя і свою діяльність направляти на те, щоб початком, серцевиною і кінцем їх був тільки Христос, Його учення, Його воля і Його приклад. Крім того, любити Його – значить любити своїх ближніх, не виключаючи і ворогів і любити так, як Він всіх нас полюбив, навіть до готовності покласти і свою душу. А служити Христу – значить служити людям строгим і точним виконанням своїх обов’язків, особливо служити страждаючим людям ділами співчуття, милосердя, братської допомоги і самовідданості.
Якщо ми так будемо любити Господа і так будемо Йому служити, то уже одним цим ми будемо і проповідувати Його, бо проповідувати можна і треба не стільки словом і язиком, скільки нашими справами, самим життям, життям по духу і заповіту нашого Господа і Спасителя, Якому слава, честь і поклоніння з Безначальним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь. Христос вос-крес!