Проповідь на неділю Мироносиць

Христос Воскрес.

Сьогодні ми з особливою пошаною згадуємо всіх святих жінок-мироносиць. Їх подвиг відомий: зранку вони поспішили до Господнього гробу, переживаючи, хто зможе відвалити їм великий камінь, котрий закривав вхід до нього. Вони прийшли до гробу, щоби віддати своєму божественному Вчителю останню шану любові. Разом із ними ми згадуємо подвиг праведних Йосифа та Никодима, котрі, не боячись ані переслідувань, ані арештів, зняли мертве Христове тіло із хреста та похоронили у гробі.

Ці жінки-мироносиці показують нам приклад милосердя Божого: вони не могли для Ісуса зробити більше нічого, але сталося чудо. Їхній образ – це образ всіх нас, християн. Усі ми живемо у світі, який наповнений гріхом, в якому панує зло, в якому немає місця для Бога, який поспішає похоронити Бога і забути про Його існування. Але християнин і дальше, долаючи усі перешкоди та спокуси, поспішає до Бога. Можливо, він ще і не знає, хто саме відкриє йому двері до Господа, бо, як той великий камінь, на його серці лежать гріхи, різні умови життя, звички, обставини, але, оминаючи все це, він і надалі прямує до Христа з надією, що відбудеться чудо.

З цією надією на чудо йшли жінки-мироносиці до гробу, не усвідомлюючи, як вони можуть віддати останню шану своєму Вчителю. І отримали чудо: увійшовши в порожній гріб, вони побачили Ангела, одягненого в білу одежу, котрий сповістив їм новину про Христове Воскресіння.

Сьогодні, дорогі у Христі брати та сестри, воскреслий Христос відкритий для кожного із нас, відкритий для всіх людей. Він дає нам можливість змінити своє життя, очистити свої душі, але для цього ми повинні докласти зусилля, щоби знайти Його у своєму житті, щоби Він був у нашому серці. Мало є знати, що Христос Воскрес. Про це і біси знають, і вжахаються. Нам потрібно знайти воскреслого Христа, щоби Він назавжди залишився з нами. І ось, жінки-мироносиці, довідалися від ангела, що Христос воскрес, побігли зі страхом, трепетом, жахом шукати воскреслого Христа, і навіть нічого нікому не сказали, бо боялися втратити ту благодать, котру вони отримали, боялися, що над ними будуть сміятися, що їх не зрозуміють.

Дорогі брати та сестри, прославляючи святих жінок-мироносиць, котрі з любові не відступали від Христа, не тільки у дні Його земного служіння, але і в дні Його страждань, в дні Його смерті, і не побоялись ані людей, ані вояків, ані насмішок, але боялися тільки втратити Божку благодать, просімо у них молитися за нас грішних. Просімо, щоби і ми не боялися людських обмов, осуджень, не боялися цього грішного світу, але зберігали у своїх серцях святу віру та прагнули іти до Христа. А він не забариться. Він здійснить чудо: відкриє гріб наших душ, воскресить нас до нового життя з Ним і для Нього. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.