Попередження

Один церковний староста пожертвував на Церкву чудовий підсвічник з великою восковою свічкою. Після того з’явився до нього Господь в образі старця і в нагороду за цей дар пообіцяв, що він тричі сповістить йому про смерть, перш ніж відкличе з цього світу.

Зрадів староста: зажив у розкоші і веселощах, їв і пив – і зовсім не думав про смерть.

Минуло кілька років. Тіло його стало виносити і далі таке життя: коліна зігнулися, спина згорбилась. І він змушений був взятися за милицю. Трохи згодом він втратив зір, а потім і слух. Згорблений, сліпий і глухий, він продовжував жити так само бездумно й пишно, як і колись.

Нарешті з’явився йому Господь, щоб взяти із цього світу. Церковний староста був стривожений і збентежений. Він звернувся до Господа з докорами, чому Він тричі не сповістив йому, як обіцяв?

Тоді сказав з докором йому Господь:

– Як? Хіба ж Я не сповістив? А хіба Я не вдаряв тебе: спочатку по колінах і плечах, так що ти зігнувся? Хіба Я не наклав потім свій перст на твої очі, так що ти осліп? Хіба наостанок Я не торкнувся твоїх вух, так що ти втратив слух? Так що все, що Я тобі обіцяв, – виконано. Тепер іди куди слід.

Тому, якщо з тобою, дорогий друже, щось відбувається не так, можливо, це попередження.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *