Пішли три хлопчики в ліс. У лісі гриби, ягоди, пташки. Загулялись хлопчики. Не помітили, як день пройшов. Йдуть додому – бояться: «Що ж скажуть нам вдома!» Ось зупинилися вони на дорозі і думають, що краще: збрехати або правду сказати?
– Я скажу, – каже перший, – ніби вовк на мене напав у лісі. Злякається батько і не буде лаятись.
– Я скажу, – каже другий, – що дідуся зустрів. Зрадіє матір і не буде сварити мене.
– А я правду скажу, – каже третій. – Правду завжди легше сказати, тому що вона правда і придумувати нічого не треба.
Ось і розійшлися вони всі по домівках. Тільки сказав перший хлопчик батькові про вовка, глядь – лісовий сторож йде.
– Немає, – каже, – у цих місцях вовків.
Розсердився батько. За першу провину розсердився, а за брехню – удвічі.
Другий про діда розповів, а дід тут як тут – в гості йде. Зрозуміла мати. За першу провину розсердилася, а за брехню – удвічі.
А третій хлопчик як прийшов, так з порогу у всьому і зізнався. Побурчала на нього мама, та й пробачила.