ВЕЛИКОДУШНА

В одній країні існував звичай відрубувати руки кожному, хто був впійманий на крадіжці. Попався раз один знатний вельможа, царський улюбленець. Не міг цар відступити від старого звичаю і наказав покарати злочинця.

Але ось, напередодні страти, приходить до палацу маленька дівчинка, дочка цього вельможі, і просить зі сльозами допустити її до царя. Її прохання було виконане. Дівчинка упала на коліна перед грізним владикою. «Великий царю, – сказала вона в страху, – батько мій засуджений залишитися без рук. Так ось. Відрубайте мої руки».

У царя були свої діти, і йому сподобалося, що маленька дівчинка так любить батька. «Хай буде так, як ти просиш, – сказав цар. – Але ти можеш відмовитися від страти, хоч би і в останню хвилину».

На другий день дівчинку повели на двір страти. Серед двору стояла окроплена кров’ю плаха, а біля – кат з мечем. Зблідла дівчинка, зніяковіла на хвилину… але скоро опанувала себе, підійшла до плахи і простягнула свої рученята. Кат міцно прив’язав ременями її руки до плахи. Дівчинка не промовила жодного слова. Кат підняв меч, а вона закрила очі… Меч блиснув і опустився, не зачепивши і краю пальців.

«Цар прощає твого батька за твою велику любов!» – Оголосив посланець від царя. Відчинилися двері в’язниці: біжить до дочки батько, цілує її руки, сльозами їх обливає. На другий день цар оголосив народові указ про скасування цього жорстокого звичаю.

А на подвір’ї, де відбувалися страти, за царським наказом, поставили стовп із мармуровою дошкою, і на ньому золотими літерами написали, як дочка була готова віддати своє життя за життя батька; та в кінці додали такі слова: «Щасливі батьки, у яких є такі діти!».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *