Приклад хлопчика-пастуха.
Маніпуляція нічим не відрізняється від чаклунства. Ми маніпулюємо, щоби отримати бажане, коли не довіряємо Богу. У Давида було дві можливості взяти все в свої руки. Двічі одержимий цар Саул потрапляє йому в руки. Спочатку в найкрасивішому місці Ізраїля – Ен-Геді, а згодом в пустині Зіф.
В першому випадку Давид та його люди перебували в печері, коли Саул увійшов туди, щоби «покрити собі ноги». «Кажуть люди Давидові до нього: «Оце той день, що про нього казав тобі Господь: Ось я даю твого ворога тобі в руки: роби з ним, що тобі до вподоби». Устав Давид і крадькома відтяв кусень поли верхньої одежі в Саула» (І Сам. 24:5). Давид міг би подумати, що він помазаний Самуїлом на царство, сам Саул це знає, тому міг би вбити його. Він пам’ятає слова Йонатана: «Не бійся, рука Саула, мого батька, тебе не досягне. Ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі. І Саул, мій батько, теж знає це» (І Сам. 23:17).
Та й люди Давида радили вбити Саула, кажучи: «Оце той день, що про нього казав тобі Господь: Ось я даю твого ворога тобі в руки: роби з ним, що тобі до вподоби» (І Сам. 24:5)
Проте Давид вже давно зрозумів, що Бог доволі могутній та великий, щоби провадити його битву. Нещодавно він вбив велетня тільки одним вистрілом із пращі, він переміг ведмедя та лева, захищаючи своїх овець. У випадку з Голіафом він відмовився від обладунків Саула та вирішив покластися тільки на провід Господа. Гляньмо на цю надзвичайну битву Давида, коли він протистояв велетню: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім’я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив. Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб’ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська – таки сьогодні! – птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля. І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки» (І Сам. 17:45-47).
Давиду було вигідно вбити Саула, тоді він став би царем. Проте Давид не бажає ставати правителем ціною чиєїсь смерті. «Давид же відповів Авішаєві: «Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?». Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб’є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже, мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього» (І Сам. 26:9-11).
Допомога приходить з небес.
Цей приклад для всіх нас. Навколо ми бачимо, як люди маніпулюють, прагнучи отримати владу. Бог не благословляє цього. «Щоб усі народи на землі знали руку Господню, що вона могутня, й щоб ви боялись Господа, Бога вашого, завжди» (Іс. Нав. 4:24). Людина буде спокійною тільки тоді, коли чекатиме допомоги із небес, а не від людини.
Якщо Бог вибрав Давида, котрого майже 10 років переслідував Саул, бажаючи вбити, котрий постійно втікав від смерті. І Бог зберіг його, і зробив царем на 40 років. То чи не може Він допомогти нам добре виконувати свою місію та призначення? Просто слід не маніпулювати Богом, щоби отримати бажану позицію. Замість цього твердо стояти в молитві та очікувати Божої допомоги. І пам’ятати: Бог завжди воює за нас в наших битвах. Нам слід тільки покластися у всьому на Нього.