Святкуючи Торжество Усіх Святих, ми часто думаємо про величні постаті з ікон. Проте сенс цього дня значно ближчий до кожного з нас: Бог просто хоче, щоб ми були щасливими. Що означає йти дорогою святості у сучасному світі, як розпізнати святих серед своїх близьких та яка сила криється у сопричасті, що єднає небо і землю — роздумуємо у цьому дописі.
Божий замисел і виклик супротивника
Що означає бути святим? І чому ми щороку святкуємо Торжество Усіх Святих? З однієї простої причини: Бог хоче, щоб ми були щасливими. Отже, Бог хоче, щоб ми й самі були святими. Святими на землі та святими на небесах. А, щоб бути святими, щоб бути праведними, ми повинні жити й померти в любові — люблячи Бога понад усе, а свого ближнього — як самих себе.
Ми маємо користуватися усіма засобами, які залишив нам Ісус, щоб ставати святими та перебувати в любові. А це означає: плекати нашу віру, щоденно молитися, часто приймати Святе Причастя, підкріплюючи це частою Сповіддю.
Божий замисел від самого початку полягав у тому, щоб створити людину за образом і подобою Божою. Ми мали стати такими ж чистими, безкорисливими, цілеспрямованими, жертовними та сповненими любові, як Пресвята Трійця, тобто втіленням Бога в матеріальному світі. Сатана, чиє ім’я означає «Супротивник», подіяв на наших прародичів Адама та Єву, підбуривши їх до бунту, що зруйнувало початковий Божий план.
Проте, коли настала повнота часів, Бог втрутився, ставши цією чистою, безкорисливою, жертовною та люблячою людиною — Ісусом Христом. Його життя, смерть і Воскресіння повернули нам можливість осягнути наше божественне призначення.
Святість посеред слабкостей
Хоч усі ми є дітьми Божими, ми зберігаємо свої слабкості — як фізичні, так і моральні. Божа благодать, коли ми дозволяємо їй змінювати нас, поступово зміцнює нас і зцілює від цих ран. Кожен із нас може помітити, що часами ми робимо добрі справи, уникаємо небезпек, гріхів та зла, і це неможливо пояснити нічим іншим, окрім як чудом Божим. Інакше кажучи, ми інколи помічаємо ознаки того, що ми — грішники, котрі йдуть дорогою до святості.
Ми усі є різними, по-різному сприймаємо Божу благодать, хтось із нас може стояти ближче до святості, а хтось може тільки робити перші кроки на цій дорозі, проте усі ми є дітьми Божими. І Божа благодать живить нас, якщо ми дозволяємо їй це робити, і тоді ми виростемо та станемо святими.
Святкуючи Торжество Усіх Святих, Церква закликає нас, щоби ми могли діяти так, як діяли наші улюблені святі. Це свято нагадує нам про наше покликання ставати святими, допомагати іншим і святкувати те, що ми є просто дітьми Божими.
Святі поруч із нами
Сьогодні чимало із нас можуть згадати своїх улюблених святих, до яких ми молимося, яких просимо про заступництво. Проте згадаймо також і тих людей у нашому власному житті, котрі надихали нас бути більше схожими на Ісуса — можливо, це був учитель, батько, матір чи інший родич. Когось, чиє життя було сповнене чистотою, безкорисливістю, лагідністю, вірою, любов’ю, милосердям, співчуттям та самопожертвою. Когось, хто нам нагадував про Ісуса чи Марію.
Сопричастя трьох Церков
Минулого тижня ми молилися за усіх наших померлих. За усіх, хто відійшов із цього життя у святості, але ще не зовсім готовий до споглядання Бога в Його славі. Ми молилися за них, бо вони вже не можуть молитися за себе самі. Ми молилися, щоб час їхнього очищення скоротився, і вони могли насолоджуватися спогляданням Бога.
Усі ми є членами сопричастя святих: Церкви, котра воює тут, на землі; Церкви, котра очищується в Чистилищі; і Церкви, котра прославляється на небесах. Сьогодні ми святкуємо це особливим чином, але в усі інші 365 днів року ми маємо цим живемо.
Усі святі Божі, моліться за нас.
### Читайте також:
[rank_math_related_posts]
