Прокинься, о сплячий…

Ми багато чуємо в церкві молитов та співів. І кожне століття, кожен час додавав до цієї скарбниці щораз нові і нові творіння людей, які присвятили себе гімнам, молитвам і псалмам, що звучать у стінах храмів…

Сьогодні ми з вами читали послання апостола Павла, в якому він цитує слова і одного iз найстародавніших співів Церкви. Повністю текст не зберігся, але перші рядки його залишилися в пам’яті вірних, оскільки апостол Павло цитує їх: «Прокиньсь, о сплячий, і встань iз мертвих, а Христос освітить тебе» (Еф 5, 14).

Ось три заклики, три обіцянки, звернені до всіх нас: прокинься, сплячий, бо слово Христове є голос Божий, який будить людину, яка заснула, яка живе ніби у напівнепритомності, у пітьмі. Особа не відповідає за свої вчинки, бреде життям до могили, не знаючи, як потрібно жити, куди вона йде, для чого живе, що вона принесе в це життя і з чим появиться перед Богом вкінці свого віку. Тому стародавній, не знаний нам на ім’я гимнотворець закликає нас, говорячи: «Прокиньсь, о сплячий!»

Через століття лунає голос невідомого молільника Церкви, через 20 століть звертається він до кожного з нас: «Подивися на своє життя, заглянь у своє серце, подумай про те, до чого ти готуєш себе. Прокинься, сплячий! Досить спати; чи можна жити так, як ти живеш? Хай докоряє тобі твоя совість. Хай манить тебе світло Христове! Хай ревність Господня наповнює твоє серце! Прокинься, сплячий!» – ось що говорить нам цей спів.

Ба більше, він натякає на те, що наша дрімота, наш сон насправді означають смерть! Людина живе і не знає, навіщо і чому. Можливо, ти християнин або християнка, можливо, ти вважаєш себе віруючим, але все, ніби уві сні: вранці встанеш, пробурмотиш молитви бездумно, незв’язно, підеш на свою працю і вчиниш так: як чинять язичники, – у злобі, заздрості, ненависті, наклепах, – у всьому тому, що Господь заборонив у нашому житті. Ми спимо і ніколи не замислюємося над тим, що ж потрібно змінити в житті, щоб стати справжніми християнами. І ось тоді-то нам потрібний цей голос, який говорить: «Прокиньсь, о сплячий, і встань».

ТИ – мертвий. «Воскресни з мертвих!» – інші слова. Воскресни! Бо це мертвотне життя, воно тільки називається життям. Ми живемо, дихаємо, їмо, спимо, про щось думаємо, про щось клопочемося, але це не справжнє християнське життя, в ньому немає горіння духа, немає прагнення бути по-справжньому гідним чадом Церкви Христової, гідним учнем нашого Господа.

Але ми скажемо: «Як нам бути? Хто нас збудить? Хто дасть нам цю силу?!» І кінець цих рядків пояснює: «Христос освітить тебе». Він робить це, Він це здійснює.

Ви всі знаєте притчу про десятьох дів, які повинні були в шлюбну ніч урочисто зi світильниками зустріти жениха. І Господь Ісус кожного з нас уподібнює до цих дів. Вони чекають свята, вони чекають жениха, торжества, вони повинні тримати світильники засвіченими. Так само і ми повинні не спати, а чувати. Світильники нашої совісті, нашого розуму, нашої волі, всього нашого життя, присвяченого Христові, повинні бути завжди готовими! Господь говорить: «Не спіть!» І ось коли ці діви заснули, у половини з них, як ви пам’ятаєте, згасли світильники, тому що там не було олії. І коли прийшов жених, вони вже не могли його зустріти, пішли купувати оливу, повернулися, але двері були зачинені. Вони стукали, але жених, ображений їхньою недбалістю, не пустив їх у будинок.

Що ж означає олива освячена, що означає «світильник» і його світло для всіх нас? Священне Писання уподібнює Церкву Христову до світильника. У Апокаліпсисі апостола Йоана Богослова сказано про сім світильників, що горять при престолі Божому, і пояснено, що це Церкви Христові. Чому надаються світильниками? Вони світять, вони виливають навколо світло істини і божественної любові, яку дав їм Господь. І ми з вами, будучи членами Церкви, повинні нести це світло в житті, не дрімати, не спати. Завжди бути готовими, тримати світильник повним єлею!

А єлей? Він означає багато що – і наше терпіння, і нашу вірність, і нашу працю, зокрема духовну, бажання зосередитися на молитві, заглибитися у Слово Боже, у Священне Писання, бажання подолати свій гріх, оновитися і дійсно не спати в очікуванні Небесного Жениха. І він приходить! Він приходить, щоб освятити нас.

Він приходить завжди. Коли нас з вами убиває хвороба і ми виявляємося розгубленими і жалюгідними, Бог відвідує нас і перевіряє, чи готові ми зустріти Його!? Коли перед нами постає можливість вчинити так чи так, обрати собі дорогу, піти правим шляхом або лівим, то це означає, що Господь поруч і чекає нашого вибору. Коли перед нами знедолений, коли перед нами людина, яка чекає від нас скріплення та підтримки, коли перед нами можливість робити справу Божу в житті, це завжди означає близькість Христа. Він тут, у нашому житті, Він освячує нас, відвідує нас у радості і скорботі. І, зрештою, коли минуть відпущені нам роки, тоді ми повинні бути готовими зустріти свого Господа, зустріти, тримаючи в руках свої світильники. А в них буде єлей – все те, що ми зібрали протягом свого життя. Тоді справді воскреснемо 3 мертвих, вмираючи, повернемося до Господа. Тоді справді й остаточно, якщо будемо гідні цього, освятить нас Христос. Аби тільки ми доклали всіх своїх зусиль, щоб впродовж життя служити Йому – завжди, скрізь, у всьому.

Амінь.

Олександр Мень

«Дорогою Молитви», № 11 (51), листопад 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.