Хто скупо сіє…

“Хто скупо сіє, скупо буде жати;
хто ж щедро сіє, той щедро жатиме» (ІІ Кор. 9,6).

Перша думка, яка виникає при читанні цього уривку, що тут йде мова про гроші. Але насправді це зовсім не так. До цього потрібно підходити простіше, нехай тут скаже наше серце, що потрібно нам сіяти. Ми самі прекрасно знаємо, якими талантами нас обдарував Сотворитель. Звернімо увагу на той момент: Бог дає нам Кожну Щедрість (а це не тільки гроші), котра через нас переростає в подяку.

Щедрість – це те, шо людина робить заради Бога. Робить те, що їй доручив Господь. Тобто, коли людина стала Божими руками, які творять милосердя, Його устами – які потішають і підбадьорюють Його словом, Його ногами, які поспішають чинити діла правди.

Ми повинні давати так, щоб із тієї людини, з якою ми ділимося або якій ми чинимо благодіяння, щоб із глибини її серця вирвалися слова подяки Богові.

Благодарення – це відповідь утішеної душі Господеві, коли вона здогадалася, що це дар від Бога, а ти небесний поштар. Кожен із нас повинен ділитися згідно розположення свого серця, не з жалем і не з примусом; бо того, хто дає добровільно любить Бог.

Розположення серця – згадаймо слова учнів Христа, котрі після Його страти ішли до Еммаусу, коли їх наздогнав Ісус, в них розгорілося серце. Це так важливо – горіння серця. В цьому ознака близькості Бога і того, що душа навернулася до Бога.

Нехай кожний ділиться з розположенням серця, не з жалем і примусом, бо ті, хто віддають добровільно, тих любить Бог.

ЛЮБИТЬ БОГ!

Невже ми не відчуваємо Божої любові?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *