Церква – це сходинки на небо

За словами Святих Отців, ми мандрівники в цьому світі, і Церква – наша дорога у світ вишній.

Церква – це станція спасіння. Це «донорський пункт», де Господь дарує нам Свої Пречисті Дари – Тіло і Кров Христові – зародок вічного життя в нашому тлінному тілі.

Церква – це той жертовник, на якому ми приносимо Господу жертву своєї любові.

Справжня любов прагне не споживати, а віддавати. Ми, реально, мало чого можемо принести Господу в цьому світі. Але, перемагаючи в’язкість середовища та неміч плоті, ми приходимо в храм – і ось, весільний бенкет відбувся. Це справа нашої любові.

Церква – це наш «мобілізаційний пункт», місце, де ми збираємо себе. Щотижневе богослужіння, ранкові та вечірні молитви (чудово названі «правилом»), пости, свята – все це витягає нас із метушливого мороку буденності і зупиняє на грані прірви. Це не дає нам забути про вищі грані буття, що чужі цьому плотському світові.

Церква – це велика школа. Школа любові, школа краси, школа гармонії. Богослужіння є великою скарбницею найкращих досягнень людського духу: філософія в її найвищій формі богомислення, фундаментальні моральні принципи, світогляд у барвах – ікона, богослужебний спів, позачасове диво храмової архітектури, гармонія соціуму в монастирському устрої – все це дарує Церква світу.

І, нарешті, Церква – це радість і втіха. «Радуйтесь!» – багато разів повторюваний ангельський заклик. Тієї чистоти радості та глибини втіхи, які живуть у Церкві і є ніби властивостями її природи (бо коріняться у вічному благу), ніде поза Церквою віднайти неможливо.

Священик Михаїл Шполянський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *