Воскресіння Лазаря

Великий піст – головний і найтриваліший піст в році. Для християн це особливий час духовного пильнування, покаяння і молитви.

У період Великого посту, починаючи з першої седмиці і закінчуючи Воскресінням Христовим, Церква згадує безліч подій, нерозривно пов’язаних із земним служінням Господа Ісуса Христа. Субота шостого тижня Великого посту іменується Церквою Лазаревою суботою – на честь вчиненого Спасителем великого чуда – воскресіння Лазаря.

Встановлення святкування Лазаревої суботи перед Вербною неділею і Страсним тижнем бере свій початок від перших століть християнства.

У IV столітті це свято стало шануватися всією Церквою, про що свідчить безліч повчань, складених на цей день святителем Іваном Золотоустим, блаженним Августином та іншими отцями Церкви.

У VII-VIII століттях святі піснеписці – преподобні Андрій Критський, Косьма Маюмський і Іван Дамаскин – склали на це свято особливі співи та канони, якими користується Церква і сьогодні.

Згідно зі Священним Писанням, чудо воскресіння Лазаря Христос здійснив незадовго до святкування єврейського Великодня – останньої Пасхи в земному житті Спасителя.

У селищі Витанія, недалеко від Єрусалиму, захворів Лазар, брат Марти і Марії. Господь любив Лазаря та його сестер, тому часто відвідував цю благочестиву сім’ю.

Коли Лазар захворів, Ісуса Христа не було в Юдеї. Тоді сестри послали сповістити Його про хворобу брата, але Христос сказав: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився» (Ів. 11,4).

Пробувши ще два дні на тому місці, де знаходився, Спаситель сказав до учнів: «Підемо в Юдею. Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його» (Ів. 11,11).

Ісус говорив їм про смерть Лазаря, а учні подумали, що Він говорить про сонний відпочинок. Тоді Господь сказав їм прямо: «Лазар упокоївся, і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього»(Ів. 11,14-15).

Марта перша дізналася про прихід Спасителя і поспішила Йому назустріч. Марія ж у глибокому горі знаходилася вдома. Марта зустріла Спасителя і сказала: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть»(Ів. 11,21-22).

Ісус Христос говорить їй: «Твій брат воскресне. Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього»(Ів. 11,23-24).

Тоді Спаситель сповістив їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей»(Ів. 11,25-27).

Марія ж, як тільки почула, що Учитель прийшов і кличе її, поспішила до Ісуса Христа. Побачивши заплакану Марію і з нею юдеїв, які також плакали, Ісус Сам «також відчув жалощі в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь»(Ів. 11,33-34).

Лазар уже був похований в печері, але Христос побажав побачити його. Вхід в печеру був завалений каменем, і Спаситель звелів відвалити його. Марта сказала Христу: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день. А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»(Ів. 11,39-40).

Відвалили камінь від печери. Ісус звів очі до неба й промовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав»(Ів. 11,41-42).

Гучним голосом Христос закликав: «Лазарю, вийди сюди!». І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить»(Ів. 11,43-44).

Чутка про чудо стала поширюватися по всій Юдеї. Багато хто приходив у дім Лазаря, щоб бачити його, і, побачивши, знаходили віру в Ісуса Христа.

Чудо воскресіння Лазаря за кілька днів до Своєї хресної смерті Христос явив не випадково. Він знав, що настають Його останні дні. Знав, що багато відречуться від Нього. Бажаючи зміцнити віру Своїх учнів, дарувати їм надію на життя вічне, Господь виявляє Свою божественну силу, перед якою кориться смерть.

Чудо воскресіння стало прообразом прийдешнього Воскресіння Христового, а разом з цим і подальшого воскресіння всього людства під час Другого пришестя Спасителя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *