«Голос вопіющого в пустині…»

Прослухайте дивовижне пророцтво великого Ісаї про Предтечу Господнього Іоанна. Це пророцтво прорік Ісая за 800 років до пришестя у світ Господа Ісуса Христа і Його великого Предтечі.

«Голос чути: – Стеліть Господеві дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною!» (Іс. 40:3-4).

Голос вопіющого в пустині – це глас великого Предтечі. Але хіба в тій пустині проповідував він, хіба в тій пустині лунав його могутній голос, адже, в ній одні тільки шакали та гієни могли слухати його?

Не в тій пустині, в якій прожив він більше 20 років, готуючись до великого свого служіння, – голос вопіющого лунав на пустинних берегах річки Йордану.

Чому ж такою великою була сила цього голосу?

Напочатку, його слухали тільки окремі люди, які приходили на береги Йордану, але слова великого Предтечі так дивували, так вражали їх, що вони всюди рознесли звістку про нього як про великого пророка, і звістка ця так широко поширилася всюди, що цілі натовпи людей стали приходити звідусіль слухати великого пророка на березі Йордану.

Про що Він проповідував? Він закликав до покаяння. Він хрестив Йорданською водою для позбуття гріховної скверни. Голос вопіющого в пустині був потрібен для того, щоб приготувати шлях Господеві.

Шлях Господа Ісуса Христа мав бути дуже важким: адже він прокладався через людські серця. А у багатьох людей ці серця були кам’яними, у багатьох гніздилися змії –пристрастей, пороків і гріхів.

Такими серцями важко було б і, навряд чи можливо, простувати Господу Ісусу Христу.

Цей незвичайний шлях через серця потрібно було Йому приготувати, і для виконання цього завдання був призначений великий Іоанн, якого Ісая назвав ангелом. Він справді став ангелом у плоті, проживши в повній самотності біля двадцяти років в Юдейській пустині.

І ось цей ангел Божий, ангел у плоті Іоанн Предтеча приготував шлях Богу нашому Господу Ісусу Христу. Він намагався зробити прямими Його стежки.

Ви знаєте, якими неправильними, якими звивистими є шляхи людського життя, а часто вони ще й гріховні. Вони зовсім не прямі, і потрібно було зробити їх прямими.

Для цього треба було, щоб під впливом проповіді Іоанна Предтечі пом’якшилися серця людей, які загрузли в гріхах.

Обраний народ, народ ізраїльський не завжди був вірний Богові; він часто ухилявся в поганство. Треба було проповіддю виправити ці погані серця. Треба було, щоб кожна долина наповнилась. Що тут мається на увазі? Це означає, що смиренні люди, люди, яких світ вважає нікчемними, люди, які складають найнижчі верстви суспільства, – щоб ці люди піднеслися.

І ви знаєте, як звеличив їх Господь Ісус Христос, як часто спасав і піднімав їх – грішників, блудниць, митарів. Потрібно було, щоб підбадьорилися серця цих людей, які були всіма зневажені; потрібно було, щоб вони піднялися із дна людського суспільства, щоб простягнули свої руки до Господа Ісуса Христа. Потрібно було, щоб всі кривизни людських шляхів виправилися.

А хіба ви не знаєте, якими крутими, якими лукавими є часто людські шляхи? Хіба ви не знаєте, скільки брехні, підступності, зради приховують у собі шляхи людей цього світу?

Люди з такими неправедними серцями, люди, повні брехні, чи могли вони прийняти Господа Ісуса Христа? Чи можна було чекати, щоб кривизна їх шляхів виправилася без проповіді Предтечі. Саме проповідь Предтечі змусила їх глибоко, з цілого серця покаятись, виправити свої двоєдушні і брехливі серця.

Хіба не потрібно було Предтечі зробити гладкими шляхи для Господа Ісуса? Якими ж нерівними є шляхи людського життя: скільки на них каменів злоби, скільки ям, які риють люди один одному!

Потрібно було і про це подбати Предтечі. Це було потрібно, і це виконав ангел у плоті Іоанн Предтеча.

А чи не відносяться і до нас ці слова пророка Ісаї?

Чи не потрібно і наші серця виправити, хоча ми й охрещені в великому Таїнстві Хрещення?

Хіба мало серед нас, християн, людей із кам’яними серцями?

Хіба мало таких, в яких гніздяться змії?

Адже, Господь і досі йде нашими серцями, торкається Своїми пречистими перстами наших сердець…

І горе, горе нам, якщо Його святі персти відчують кам’яне серце.

Горе, горе, якщо виповзе гадюка і вжалить пречисту руку, яка торкнулася нашого серця.

Бачите, яким великим було завдання Іоанна Предтечі. Бачите, як потрібно було виправляти шляхи Господеві, як потрібно було закликати людей до покаяння, як потрібно було очистити їх гріхи Йорданським хрещенням.

Тож пам’ятаймо про це. Будьмо завжди вдячні Предтечі за виправлення людських сердець, будемо боятися того, щоб рука, яка торкається наших сердець, не знайшла їх кам’яними, не знайшла в них кубло змій. Амінь.

Святитель Лука (Войно-Ясенецький)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *