Початок Індикту – Церковне Новоліття

14 вересня за новим стилем наша Церква святкує церковне новоліття (початок церковного року), зване також Початком індикту.

«Що ж ми святкуємо 14 вересня?». Щороку, 14 вересня за новим стилем, ми зустрічаємо в церковному календарі червоний рядок: «14 вересня. Початок індикту – церковне новоліття». Незвичне слово «індикт» переносить нашу увагу углиб століть, в часи гонінь на християн. У цей час складався церковний календар. Історична епоха іменувалася «ерою Діоклетіана», або «ерою мучеників». Юліанський календар від 284 року до цих пір іменується в Єгипті, Ефіопії і Судані «календарем мучеників».

Ще в Старому Завіті Господь Бог наказав особливо святкувати настання сьомого місяця, щоб люди в цей день, звільнившись від життєвої суєти, служили Єдиному Богу. У цьому саме місяці, коли почали спадати води потопу, Ноїв ковчег зупинився на Араратських горах. У цьому ж місяці пророк Мойсей зійшов з гори з обличчям, осяяним Божественною славою, і приніс нові скрижалі, на яких був написаний Закон, даний Самим Господом. І в цьому ж місяці відбулося освячення Храму Господнього, побудованого царем Соломоном, і внесений був туди Ковчег Завіту. У Старому Завіті є багато інших вказівок про велике значення сьомого місяця (вересня).

Новозавітні часи. У VI ст., за царювання Юстиніана I (527-565), в християнській Церкві вводиться календарне числення по Індиктам або індіктіон (від лат. Indictio – оголошення), 15-річним періодам накладення данини. Під indictio в Римській імперії розумілося позначення цифри податку, які слід було зібрати в даному році. Таким чином, фінансовий рік в імперії починався «вказівкою, наказом» (indictio) імператора, скільки потрібно зібрати податку, при цьому кожні 15 років проводилася переоцінка маєтків.

Офіційне візантійське літочислення, так званий індиктіон Костянтина Великого або Константинопольське літочислення, починалося з 1 вересня 312 р.

У Візантії церковний рік не завжди починався з 1 вересня – і на латинському Заході, і на Сході було добре відомо березневе літочислення (коли початком року вважати 1 березня або 25 березня (дата свята Благовіщення). У цілому, урочисте святкування новоліття 14 вересня можна вважати пізньовізантійським явищем.

У цей день Церква згадує, як Господь Ісус Христос прочитав в синагозі у місті Назарет пророцтво Ісаї: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених» (Іс. 61,1-2) про настання сприятливого літа: «І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий”. А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк. 4,16-22). У Менологія Василія II (X ст.) Говориться: «З цього часу Він дарував нам, християнам, це святе свято» (PG. 117. Col. 21).

Саме свято церковного новоліття було встановлено отцями I Вселенського собору в місті Нікеї, в 325 році, в пам’ять про офіційне припинення рівноапостольним царем Костянтином Великим трьохсотлітнього гоніння на християнську Церкву. Таке рішення першого Римського імператора – християнина випливало після його чудесної перемоги за допомогою Хреста Господнього над тираном Риму – Максенцієм, війська якого значно перевершували сили Костянтина. Ця чудова перемога була дарована йому 14 вересня 312 року. Тоді святі отці I Вселенського собору встановили святкувати новоліття, як початок християнської свободи, 14 вересня, безумовно погодившись при цьому з біблійної старозавітної традицією.

З часу Хрещення Русі і в нашій Батьківщині новий рік відзначався 14 вересня аж до часу царювання Петра I, який в 1700 році переніс початок громадянського нового року на 1 січня. У Церкві ж, яка тисячолітнім досвідом звикла осмислювати свої дії і не поспішати за мінливим духом світу, початком Індикту, тобто церковного новоліття, і до наших днів залишається 14 вересня.

Церква, з початком кожного нового богослужбового року, знову і знову свідчить світу про Христовий Прихід, Його Святе Втілення від Діви Марії в нашу людську природу, Його Небесне вчення про жертовну любов, до якої ми покликані, Його Божественну Жертву на Голготському Хресті за людські гріхи, Його славне Воскресіння і Вознесіння, а потім, і дарування від Отця Святого і Божественного Духа.

З новим церковним роком Вас, дорогі брати і сестри.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *