Про Кипріяна і Юстину

Сьогодні Свята Церква святкує пам’ять священномученика Кипріяна і святої мучениці Юстини.

Багатьох Своїх угодників Господь прикликав ще з молодих років – все їхнє життя відзначене знаком особливої вибраності; шлях їхній прямий і світлий, він схожий на білосніжну драбину, верх якої прямує на вершину небес. Кожний день життя цих святих – нове осяяння Божественним світлом. Їхнє життя – безперестанне сходження від сили в силу духовну. Господь допустив, щоб диявол приступав до них із спокусами, бо навіть до Нього він приходив, щоб Його спокусити. Диявол спокушає і кожну людину, але ці святі проходять через вогонь спокус непошкодженими, він не обпалює їхніх ангельських крил. Вони йдуть по землі, не оскверняючи свої ніг брудом гріха. Є також святі, яких Господь покликав до себе уже в зрілому віці, одних – в старості, інших – перед самою смертю.

Але є і такі святі, які пройшли весь шлях страшних спокус і гріхопадінь, випили до дна чашу земних насолод, із задоволенням виконували волю демонів; вони ніби були повернені до життя із вічної смерті, вирвані із зубів диявола, підняті із самого адського дна. Церква зберегла для нас їхнє життя, щоб укріпити нас в упованні на Бога, щоб ми не зневірялися в своєму спасінні, навіть маючи за плечима тягар тяжких гріхів, бачачи прожите життя пустим, як дим, і чорним від земного бруду, щоб ми не впала у відчай, щоб знали, що світло надії сяє і для найбільших грішників.

Це велике чудо Боже, коли грішники стають святими, розпусники – ціломудренними, розбійники – аскетами, коли вбивці закінчують своє життя мучеництвом за Христа. Але ще більшим є чудо, коли служитель демонів стає відданим слугою і ієрархом Церкви Христової. Так, святий Кипріян ще в своїм дитинстві був посвячений своїми батьками демонам. З дитинства його вчили ворожити, він брав участь в демонським містеріях. Демон дав йому силу творити чудеса, він міг насилати хвороби і смерть, міг виліковувати невиліковні хвороби, міг викликати бурі і грози, міг висушувати землю вогнем і засухою. Язичники возносили Кипріяна і вважали його якимось божком. Після святий Кипріян розказував, що йому було показано царство сатани, що він в супроводі демонів підходив до престолу люцифера, навколо його престолу літала велика кількість падших духів аду, стояли демони, ніби воїни, які оточували трон царя. Від нього виходило світло, подібне до блискавки, яка своїм голубим світлом прорізувала темряву ночі. Очі його сяяли вогнем, як полум’я. при вигляді Кипріяна сатана встав із трону, обняв його, так як свого друга, поцілував і посадив біля себе на троні. Одного разу сатана скинув із себе корону і надів її на голову Кипріяна, кажучи, що із всіх людей він – найвірніший його син. Він говорив Кипріяну: «Доки ти живий, мої слуги будуть виконувати всі твої бажання, а коли помреш, то твоя душа перетвориться на одного із князів аду і ти будеш біля мене». Сатана часто перестерігав Кипріяна бути твердим і жорстоким в ворожбитстві, ніколи не проказувати і не промовляти ім’я Ісуса Христа і навіть нікого і ніколи не запитувати, – Хто Він такий.

Кипріян жив за містом в палаці, який належав йому. Люди бачили, як вдень цей палац накривала якась темна хмара, а вночі – таємниче світло. Язичники, проходячи повз це місце, падали на землю і поклонялися Кипріяну як своєму божеству. Вся країна возносила його. І ось Господь показав велику Свою милість, показав на прикладі Кипріяна, що шлях до спасіння відкритий для кожного грішника, – для кожного із нас. Кипріян побачив, що його ворожбицтво безсильне перед молитвою і хресним знаком дівиці Юстини, і зрозумів, що Бог Юстини є Ісус Христос. Він покаявся і став християнином. Коли Кипріян прийшов до місцевого єпископа, то попросив у нього хрещення. Той дуже здивувався: цей знаменитий ворожбит, який зробив скільки зла людям, хоче стати християнином! Він повелів Кипріяну віддати всі книги, якими він користувався для свого чарівництва. Ціла купа була згромаджена із цих книг, які були написані невідомими східними мовами. Єпископ повелів їх спалити: вони горіли дуже тяжко, смердюча чорна хмара виходила із них, а з полум’я чувся голос, стогони і крики, подібні на людські: «Горе нам, горе нам!».

Після цього єпископ приказав Кипріяну принести покаяння перед цілою Церквою. І ось він став сповідатися: його сповідь була жахливою, вона заставляла крижаніти кров тих, хто слухав її. Церква молилася до Бога за прощення минулого чарівника і ворожбита, минулого мага і людиновбивці. Демон воздвигнув страшну спокусу проти Кипріяна: в матеріальному вигляді він напав на нього, наносив йому удари і рани, покривав його тіло гнійними язвами – Кипріян переносив все це як розплату за свої минулі гріхи і за все славив Бога. Демон іноді з’являвся Кипріяну і благав його відректися від Христа і повернутися до нього, обіцяв йому за це велике багатство і владу над цілим світом. Кипріян відповідав: «Тепер мій єдиний скарб – це Христос Бог, а найвища честь для мене – не володарювати над світом, а бути рабом рабів Христа». Він став служити в Церкві придверного, стояв в Церкві біля дверей; наскільки колись його життя було гріховне і страшне, наскільки тепер стало світлим і святим. Після смерті єпископа Християни одностайно вибрали його своїм архієреєм, а в часі одного із гонінь та переслідувань на Церкву святий Кипріян був засуджений язичниками на тортури і смерть і став гідним другого хрещення – хрещення кров’ю пролитою за Христа.

Сатана – це скинений першоангел, він зберіг свою силу і до нині, тільки сила ця направлена на зло. Древній християнський письменний Тертуліан говорить, що в аді демони служать сатані чорну мессу, яка блюзнірсько повторяє нашу Літургію, служать йому, як своєму богу; і уривки із цієї месси повторюють на землі ворожбити і чародії.

Свята Церква прирівнює гріх чародійства, ворожіння, волхвування, «лікування» замовленнями – до гріха людиновбивства і відлучає тих людей, які це чинили, на дванадцять років від Святого Причастя, а тих, хто ходить до ворожбитів, чаклунів, ворожок, цілителів, які здійснюють ці чудеса демонською силою, відлучає на шість років – як посібників убивць.

Чи існує в наш час ця чорна месса? Господь прийшов, щоб перемогти і знищити царство аду, але в це царство включає себе людина, котра добровільно, тобто свідомо (чи навіть і не свідомо), звертається до сил сатани і аду. Тут мається на увазі ті, хто шукає зцілень і допомоги у так званих екстрасенсів, гіпнотизерів, окультистів, спіритів, адептів східної містики, йогів і різних напрямків буддизму. В наш час ці окультні сатанинські вчення широким потоком розлилися по всій Землі. Існує два виду магії: чорна і біла. Чорна магія відкрито творить зло людині, спричиняє їй нещастя, хворобу і смерть, – чорна магія подібна до вбивці із забризканою кров’ю сокирою в руках, її дуже легко пізнати. Біла ж, на перший погляд, – інша магія, вона приховується, маскується під видом добра. Люди, які займаються нею, говорять про якісь «зцілюючи сили», котрими вони володіють. Ця магія прикривається зовнішньою благодушністю і може в інший раз прийти не з сокирою в руках, як вбивця, а подібно до кращого друга, – для того, щоб замаскуватися і зробити свою чорну справу з ще більшою легкістю.

Господь дарував людині вільну волю; вільна воля відрізняє її від тварини. Якщо б не було в людини цієї вільної волі, вона була б просто механізмом, автоматом. В гіпнозі ж людина віддає свою вільну волю невідомій їй силі. Вона стає іграшкою, стає машиною, автоматом в чужих руках. Якщо хтось з вас був присутнім на сеансі гіпнозу, то знає, в яких безглуздих, смішних станах може стати людина, яка піддана гіпнозу, вона – духовна жертва гіпнотизера. Ті, хто піддаються гіпнозу стають сприйнятливими до любого впливу, ці люди під дією чиєїсь більш сильної волі можуть здійснювати різні, навіть найстрашніші вчинки. Гіпноз, навіть коли він направлений на зцілення, – це сила сатани: людину тут за своє скороминуче благополуччя, за своє тіло, котре все одно через деякий час підпаде хворобам, смертю і тлінню, віддає душу, вона внутрішньо відрікається Христа Спасителя. Під час гіпнозу людині уявляється неіснуюча картина: вона бачить міражі наяву. А диявол у святих Отців якраз і називається художником і живописцем. Отже, людина під дією гіпнотизера, входить в неіснуючий світ брехні, світ ілюзій. Потім ті, хто піддавали себе гіпнозу, говорили, що в них в той час було таке відчуття, ніби все плило перед очима, вони втрачали свідомість, як людина, котра прийняла наркотик.

В наш час з’явилися так звані екстрасенси, які стверджують, що можуть лікувати людей якимись притаманними їм силами, називаючи ці сили то живою електрикою, то біоенергетикою, то біотопами і тому подібно. Але, остерігайтеся, це також демонська сила! Так, багато святих здійснювали зцілення, але вони перед цим довгий час очищували своє серце від пристрастей, жили подвижницьким життя і при цьому ніколи не шукали дару зцілення; вони шукали в Бога тільки прощення своїх гріхів, а дар зцілення був нагородою від Господа чи виглядом їхнього служіння людям. А ці так звані екстрасенси – люди зовсім не високої моральності: вони можуть бути «віруючими», можуть бути і невіруючими – для них це байдуже. Мало хто з них живе духовним життям. Більш того, ці екстрасенси згідні в одному: вони говорять, що сила, якою вони володіють, – це сила, яку знали східні містики; ті, мовляв, застосовували її, але потім витоки її були втрачені. Хто ж є тими так званими східними містиками? Це східні ворожбити і окультисти. Це чорна магія, її страшні обряди.

На Заході діє організація, яка називається «Церква сатани», якщо тільки можна використовувати слово «церква» при назві цього страшного товариства. Там відбувається також щось схоже на чорну мессу. Святитель Василій Великий говорить: «Сатана – це мавпа Бога», – як мавпа наслідує нас, ніби дразнить людину, так і сатана наслідує, старається наслідувати Христа, але наслідувати для того, щоб передражнити все християнство, принижуючи його. І ось в «Церкві сатани» відбувається деяка жорстока пародія, карикатура на наше богослужіння: там в людські черепи наливається вино, і ці «чаші» обходять всіх присутніх, і вони блюзнірсько називають це «причастям сатани».

Багато проясниться, якщо звернути увагу на те, що говорять самі про себе гіпнотизери і екстрасенси. Один із них розказував: «Зі мною відбувається щось особливе: від одинадцятої години ночі і до чотирьох годин ранку я чую навколо і в самому собі чиїсь голоси, – ці голоси говорять мені про те, що я повинен робити, як повинен лікувати людей. І я після цього відчуваю в собі особливу силу, я можу приглушити свідомість будь-якої людини!». Отже, самі гіпнотизери говорять, що їм допомагають якісь духи. Звичайно, що це зовсім не добрі духи. Інший гіпнотизер привселюдно заявив: «Я переконаний в собі, як сам сатана…». А ще інший говорив: «Я можу своїм духом проникнути в тіло будь-якої людини і не тільки побачити його, але і жити в ньому».

Отже, в теперішній час магія і окультизм полонять світ. Святі Отці писали, що в останні часи темний дух спробує спокусити, затягнути в свої сіті і вибраних, тобто навіть тих, хто є в Христовій Церкві. Як Каяфа дав Юді тридцять срібняків, так і диявол старається підкупити нас своїми срібниками – нашим скороминучим благополуччям, щоб ми відреклися від Христа і внутрішньо Його зрадили.

Що ж тоді маємо робити ми, – християни? Перш за все молитися і каятися! Коли вночі горить світло в будинку, то злодій не вирішить проникнути до нього, але чекає, поки погасне світло. Доки молитва жевріє в нашому серці, сатана не зможе причинити нам шкоди, але він чекає, доки вона згасне.

Один із святих отців говорив: «Я подібний до людини, яку оточили дикі звірі. Вона забралася на дерево, вчепилася за гілку і сидить на ній, звірі внизу…». Учні запитали його, що це означає, він відповів: «Вовки – це демони, а дерево – молитва. Коли до мене наближаються демони, то я посилено молюся, і вони не можуть приступити до мене, але уважно спостерігають: чи не залишив я молитви». Отже, цим демонським силам ми можемо тільки протиставити покаяння, смирення і молитву, а також хресне знамення, яку дав нам, як зброю проти диявола, Сам Господь наш.

На жаль, наш час є часом загальної бездуховності, тому темні сили діють так рішуче, так відкрито, з такою силою і успіхом. Можливо, хтось бачив, як біля атомної електростанції листя із дерев уже раннім літом опадає, як восени, трава тьмяна, пожовкла. Так і наша Земля, – в духовному відношенні, – вражена, як радіацією, гріхом і гордістю. Тим більше великий подвиг вимагається від християнина, подвиг любові і молитви.

Священномученик Кипріян служив сатані, потім він вступив в страшний, болісний бій із ним, і Господь за цей подвиг дарував святому благодать допомагати нам в боротьбі із дияволом. Тому в хвилини спокус і небезпек призиваймо імена святих Кипріяна і Юстини.

Демон забороняв Кипріяну, коли він був ще волхвом, вимовляти ім’я Ісуса Христа. А преподобний Іван Ліствичник пише: «Іменем Ісуса Христа бий супостата». Ім’я Христа і пам’ять про смерть – це велика зброя проти диявола. Ім’я Христа не тільки оберігає нашу душу, але і, як вогонь, палить демона, як меч, вражає його».

Тому сьогодні, вітаємо усіх із празником – днем пам’яті святих мучеників Кипріяна і Юстини; їхнє життя нагадує нам, що наш земний шлях, а тим більше цей страшний час, – шлях жорстокої боротьби з дияволом.

Тож нехай допоможе нам Господь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *