Слово на початок Успінського посту

Ми із вами вступили в час Успінського посту.

І хоч цей піст є короткотривалим від нас вимагається увага до себе, до своєї поведінки, до своїх вчинків. А в особливості, в ці дні, що залишаються до свята Успіння, нам слід звернути свою увагу на свій язик.

Нічим ми так багато і часто не грішимо, як своїм нестриманим язиком. Тому то перш за все приборкайте цього нестриманого коня. Якщо ми його переможемо, втримаємося від пустослів’я, прокльонів, обмов, наклепів, брехні, якщо ми переможемо його завзятість, то ми зможемо і перемогли і ціле наше тіло.

Наше слово – є відбитком слова Божого. У Бога є Слово, і у людини є слово. У Бога Слово – це Його образ, Єдинородний Син Божий. У людини слово – не пустий звук, а також відбиток і образ людського духа. «З повноти бо серця уста промовляють» (Мт. 12:34). Якщо би наші всі слова зібрати докупи, то ми б побачили своє власне зображення. Слово – провідник наших почуттів, наших бажань, наших думок, нашої радості і печалі. Коли Господь захотів покарати гордих людей за їхній помисел побудувати вежу аж до небес, то Він помішав мови і тим самим зруйнував їхню горду спробу.

Тому то слово має велике значення в нашому людському суспільстві. Словом можна людину вбити і принести найбільше зло. Словом можна людину воскресити і зберегти цілі міста і держави. «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12: 36-37). Слово нам дано для того, щоб ми повчали наших ближніх, щоб ми прославляли ім’я Боже, не для того, щоб з наших вуст виходили гнилі, суєтні, зневажливі слова.

Потрібно вміти володіти своїм язиком. Вміти бути стриманим у слові. Нестримане, необдумане слово в гордої людини може викликати злість, в немічній – спокусу, балакучу людину може привести до осудження і брехні. Апостол Яків говорить: «…язик: член маленький, а хвалиться великим… Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним клянемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було. Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким? Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати» (Як. 3: 5, 8-12). А тому нам слід уважно слідкувати за тим, що ми говоримо і про що ми говоримо. Наше слово повинно бути тільки добрим, тільки для прослави імені Божого.

Слово добре завжди приносить добрі плоди, а слово зле – злі наслідки. Історія Церкви знає багато таких прикладів: як приклади погибельних наслідків злого слова, і, навпаки, приклади доброго впливу доброго слова. Так, наприклад, недалеко від обителі преподобного Венедикта, який жив в п’ятому столітті проживали дві дівиці-постниці, котрі постом і молитвою служили Богові. Не дивлячись на ці свої подвиги, вони мали одну хибу – були нестриманими на язик. Любили докоряти і осуджувати ближніх. Преподобний Венедикт дуже часто робив їм зауваження і погрожував їм: «Я вас не допущу до Причастя, якщо ви не виправитесь». Але вони так і не виправилися, і в такому стані їх застала смерть. Вони померли. Як постниць і молитвениць їх похоронили в притворі. А благочестиві люди в часі Літургії бачили, що, коли диякон оголошував: «Оглашенні, вийдіть», як із їхніх могил піднімалися дві темні тіні і виходили із храму. Про це видіння було розказано преподобному. І він із жалем приніс молитву і безкровну жертву Богові, і після цього ці видіння припинилися.

А ось інший приклад: в дні святого Папи Лева, гуни, дикий кочовий народ, під проводом свого ватажка Атілли, який підкорив цілу Європу і підійшов до Риму. Весь народ був в страху, не знаходив в собі сили опиратися завойовникам. Не злякався тільки один Папа Лев. Він вийшов на зустріч грізному завойовнику, з собою взяв не зброю, а добре слово: «Атілло, – звернувся до нього Папа, – ти переміг всю вселенну. Тепер ми тебе просимо – переможи самого себе. Не руйнуй нашого міста, помилуй нас». Ці слова зробили більше, ніж усе європейське військо. Атілла відповів: «Твої слова зачепили моє серце. Не знаю: чи ти людина, чи ти ангел, але своїм спасінням Рим має завдячувати тобі. Старче, ти однією хвилиною і кількома словами зробив більше, ніж мої багато чисельні воїни. Я визнаю, що ти мене переміг». Ось приклад доброго слова, яке виходить із глибини благочестивого серця.

Тому то, якщо ми відчуємо, що наше серце схвильоване, засмучене, стурбоване, стримаймо своє слово, не вступаймо в суперечку, а постараймося погасити гнів ласкавим словом. Стриматися від пустомовства і багатослів’я – це найкращий засіб, щоб уникнути багатьох бід та неприємностей, як у сімейному житті, так і в суспільному.

Розповідають про одного пустельника, який жив у пустині, і коли до нього прийшли розбійники, щоб його обікрасти і вбити, то він, наповнений любов’ю, приніс умивальницю, і запропонував їм помити ноги. Засоромлені такою його увагою і любов’ю, розбійники відмовилися від свого злого задуму і взагалі після цього вони розкаялися і відійшли від грабежу і своїх злих справ.

Тож, пам’ятаючи оці приклади та повчання, постараймося дні Успінського посту провести не в багатомовстві та пустослів’ї, а в стриманості язика, пам’ятаючи приказку: «Слово – срібло, а мовчання – золото». Ці дні постараймося провести в тихості, смиренні, лагідності, терпеливості один до одного, в любові. Це буде найкращою жертвою для прослави Матері Божої, в честь Котрої Свята Церква і встановила цей короткотривалий Успінський піст. «Вчинімо піст приємним і угодним Господеві. Бо справжній піст – це втеча від гріха, це стриманість у мові і погамування гніву; і відмежованість від похоті та наклепів, брехні і порушення присяги. Зречення цього всього – правдивий піст, що милий Богові» (стихири на стиховні, на Вечірні понеділка першої седмиці Великого посту). Ось, істинний піст, який угодний Богові. Тож не осуджуймо один одного, оберігаймо свої уста від різного роду гріхів, пам’ятаючи, що слово – дар Божий. Використовуймо свої слова тільки для прослави імені Божого і користі наших ближніх. В цьому нехай нам допоможе Господь Бог наш, Ісус Христос, Котрому слава і честь, і нині, і повсякчас, і на віки віків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *