Бог із свого довготерпіння чекає щоб людина навернулася. І як батько картає, просить, погрожує коли навчає своїх дітей так само і Господь старається напоумити своїх дітей. Господь намагається спрямувати нас до Добра, виправити наші гріхопадіння і таким чином зробити нас достойними учасниками Вічних Благ. В знаменнях промислу Божого ніби переплелися гнів і любов як про це пише псалмопівець: «Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою» (Пс. 85:11). Але часто ми люди буваємо не уважні до батьківських повчань нашого Господа, не чуємо Його голосу, а то і навпаки ще більше чинимо беззаконня. Але Господь і таких упертих синів і дочок не залишає, а посилає особливих вісників своєї волі, і їхні слова підтверджує своїми дивами. Ставить їх на сторожі віри і благочестя.
До таких людей і належить святий пророк Ілля. Він був великим ревнителем чистоти віри і закону Божого в боговибраному Ізраїльському Народі. Все своє життя він посвятив на служіння Богові, утверджував людей в істинному богопочитанні, викривав нечестивих царів і викорінював ідолослужіння. Бог поставив Іллю на це служіння у дні нечестивого ізраїльського царя Ахава, котрий не тільки заборонив своїм підданим ходити на поклоніння істинному Богові в Єрусалим, але і заставляв людей поклонятися тельцям, і ввів нове ідолослужіння Ваалові, коли він женився на дочці сидонського царя Єзавелі котра і привела валових жерців до Ізраїлю.
Ілля прийшов до Ахава і від імені Божого оголосив йому: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово» (1 Цар. 17:1). Так і сталося. Почалася страшна посуха; навіть трава вигоріла, і настав голод. Ілля, з волі Божої, оселився в пустелі біля одного струмка, куди ворони приносили йому хліб і м’ясо, а воду він пив із струмка (1 Цар. 17:3-6).
Коли струмок висох, Бог повелів пророкові йти в поганське місто Сарепту Сидонську до однієї бідної вдови і жити в неї. У цієї вдови, яка мешкала зі своїм сином, залишилося лише одна жменька борошна і трохи олії. Прийшовши в Сарепту, Ілля повелів їй спекти для нього корж і обіцяв, що борошно та олія не будуть зменшуватися, доки не дасть Господь дощу на землю. Жінка повірила пророкові Божому і зробила так, як він сказав їй. Борошно та олія у неї не зменшувалися. Невдовзі у цієї вдови захворів син і помер. Пророк Ілля тричі помолився над ним Богові, і хлопчик ожив ( 1 Цар. 17, 9–24).
Три з половиною роки тривала посуха. Ілля, за велінням Божим, знову прийшов до Ахава і запропонував йому зібрати ізраїльський народ на горі Кармель. Коли Ахав зібрав народ, Ілля сказав: «Досить вам бути в нечесті. Пізнайте істинного Бога. Принесімо жертву: ви — Ваалу, а я — Господу Богу, але вогню не розводитимемо. Хто пошле з неба вогонь на жертву, Той і є істинний Бог». Усі погодилися.
Першими стали приносити жертву жерці Ваалові. Вони приготували жертовник, поклали на нього тельця і цілий день біля нього стрибали і кричали: «Ваале, почуй нас!» Однак відповіді не було. Настав вечір. Тоді Ілля приготував жертовник, викопав навколо нього рів, поклав на жертовник дрова і тельця і повелів поливати жертву водою так, що нею наповнився рів. Потім Ілля звернувся з молитвою до Господа. І вмить зійшов з неба вогонь Господній, і попалив не лише дрова і жертву, але знищив і воду, що наповнювала рів, і камені, з яких було складено жертовник. Увесь народ у страху впав на землю і вигукнув: «Господь є істинний Бог, Господь є істинний Бог!» А Ілля знищив усіх пророків Ваалових (пор. 1 Цар. 18:19-40).
Після цього Ілля зійшов на вершину гори і став молитися про дощ. З моря подув вітер, на небі з’явилися великі хмари і пішла злива.