Яким є наше відношення до Хреста? Чи стоїмо ми так близько до нього, як сучасники апостола Павла? Чи усвідомили ми його глибоку таємницю, чи зрозуміли його велич та жертовність? Адже древні юдеї вважали Хрест спокусою, а древні елліни – безумством.
Сьогодні для кожного із нас хрест став не таким вже і страшним та жорстоким покаранням, не таким вже й ганебним символом позору, яким він був до того, як Христос його освятив. Сьогодні Хрест – величний та священний символ для всіх віруючих та невіруючих. Він завжди стоїть перед нами. Та чи бачимо ми його? На жаль, сучасна людина у відношенні до Хреста сильно не відрізняється від древнього юдея чи елліна. Для неї також розп’ятий Христос – спокуса та безумство.
Сучасна людина прагне прийняти існування такого Бога, Який є невидимим, безмежним Духом, Творцем світу; Бога, Котрого можна відчути та побачити у величі та красі світобудови, в гармонії та постійному русі небесних світил, в усмішці та трепеті ранкової зорі, в сумних зітхання згасаючого дня, в мовчанні і таємниці ночі.
Проте Бога в людському тілі; Бога, Котрий так принизив Себе, Котрий жив та помер як людина, Котрий переніс неймовірні муки та терпіння, Котрий страждав та помер, Котрий так впокорив Себе аж до страшної смерті на Хресті – такого Бога аж ніяк не поспішає прийняти сучасна людина. Її розум весь час сумнівається та критикує, він не може зрозуміти, що безмежність може проявитися в найтіснішому обмеженні, високе – в смиренні та покорі, всемогутнє – в немощі, як це ми бачимо в Особі та Хресті Ісуса Христа.
Наш людський розум сприймає тільки окремі, сухі та мертві поняття добра, істини, правди, чесноти. Він не бажає визнати воплочену Божественну істину, котра дарує життя, котра оновлює та спасає людину. Своїм життям, своїми вчинками, ми знаходимося так близько до меча, чим раз все дальше і дальше віддаляючись від Хреста. І, здається, що ніколи так не гинула людина, як в наш час.
Нехай для кожного із нас Хрест стане силою Божою: «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа… Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, – ми проповідуємо Христа розп’ятого: – ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (І Кор. 1:18; 22-24).