admin 
«І говорив їм:
“Хіба приносять світло на те,
щоб поставити його під посудом або під ліжком,
а не на те, щоб поставити його на свічнику?
Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним,
ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
Хто має вуха слухати, хай слухає» Мр. 4, 21-23.
«І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!”
А коли був Ісус насамоті, спитали його ті,
що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства;
для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи,
не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись,
і щоб їм не простилось» Мр. 4, 9-12.
«Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі,
та прилетіло птаство й видзьобало його.
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато,
і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила,
тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю – і дало плід,
що сходив і ріс; і принесли:
«Знову розпочав Ісус навчати над морем.
Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен,
і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
І він багато навчав їх притчами,
і говорив до них своїм повчанням»
Мк. 4, 1-2.
Починаючи говорити про четверту главу Євангелія від Марка, де поміщено декілька притч, якими Христос звертається до Своїх учнів, хочеться, щоб ми поставили собі питання: чому Христос говорить притчами? Чому Він допускає думку, що деякі люди будуть слухати і не почують, будуть бачити і не побачать? І чому Його учні в цьому відношенні займають певне особливе місце? Якщо вони самі не зрозуміли, то їм Спаситель Христос роз’яснить…
«А книжники, які прийшли були з Єрусалиму,
казали, що він Велзевула маєі бісівським князем бісів виганяє.
Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:
“Як може сатана сатану виганяти?
Коли царство поділене саме в собі,
не зможе те царство встоятись.
Коли будинок розділений сам у собі,
неспроможен будинок той більше стояти. Отак і сатана:
якщо повстав сам на себе й розділився, – не може встояти,
а край йому настав!
Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро,
якщо він спершу не зв’яже сильного,
а щойно тоді розграбує його хату» (Мр. 3, 22-27).