Вступ: виноградник як образ довготривалої Божої праці
Той, хто садить виноградник, не очікує, що дуже швидко отримає прибуток. Виноградник — це довгострокова інвестиція, тяжка праця, яка не принесе швидкого багатого врожаю, а тим більше вина, у найближчі кілька років. Та й вино, яке він дає, не є необхідним для нашого щоденного виживання — зрештою, ми могли б жити й без вина, — але вино звеселяє наше серце. Воно приносить радість.
Виноградник у пророцтві Ісаї
У пророка Ісаї ми читаємо: «Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. У любого мого був виноградник на родючім схилі. Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона. Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником! Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі? Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником? Розберу його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть! Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього. Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля, а мужі юдейські – любе його садиво. І ждав він правосуду, – аж тут пролиття крови; ждав правди, – аж тут голосіння» (Ісаї 5:1-7).
Божа турбота і людська невірність
Ми бачимо, що пророк Ісая порівнює Божий народ із виноградником, який приніс поганий плід. Скільки палкої праці було вкладено: землю ретельно підготували, вибрали сонячний схил, посадили добірну лозу, спорудили огорожу, щоб не проникали дикі олені — та й сусідські кози — поставили сторожову вежу і приготували чавило для винограду. Усе було зроблено з любов’ю та турботою.
Божий суд і надія на залишок
Бог з любов’ю захистив Свій народ, а той приніс лише кислий виноград — насильство й утиски. Отже, Ісая пророкує: Бог знищить цей виноградник. Виноградник не був необхідний Богові, однак Він створив його і плекав його з любові. Він вибрав собі народ. Народ виявився невірним — і тому буде знищений.
Але, як згодом говорить Ісая, залишається надія: Бог збереже залишок, і після знищення, після суду, цей залишок зможе відбудувати все знову.
Притча Ісуса: проблема не у винограднику, а в орендарях
Ісус використовує в сьогоднішній притчі той самий образ, але акцент у Нього зовсім інший. Для Ісуса проблема полягає не у винограднику, а в його орендарях. Виноградник приносить виноград, а з нього виробляють вино для пиття. Проте орендарі не хочуть віддати власникові належну йому частку.
У часи Ісуса такі відносини, коли власник землі та орендарі ділили між собою врожай, були звичайною практикою в сільському господарстві. Такі домовленості, як тоді, так і тепер, нерідко бувають несправедливими. Проте коли орендарі побили й убили посланців господаря, вони не скаржилися, що не можуть сплатити орендну плату чи купити своїм дітям їжу й одяг.
Жадібність як корінь зла
Мотив орендарів названо прямо: чиста жадібність. Вони хочуть привласнити виноградник собі. Вони навіть убивають сина та спадкоємця власника. Можливо, вони думають, що через кілька років зможуть на законних підставах заявити права на виноградник як на свою власність, стверджуючи, що законний власник його покинув.
Вирок орендарям і новий провід
Над орендарями виголошено вирок, а на їхнє місце будуть знайдені нові орендарі, які своєчасно віддаватимуть належну частину врожаю.
Ця притча, на відміну від притчі Ісаї, не спрямована проти самого виноградника, який символізує Божий народ. Вона спрямована проти тогочасних релігійних провідників.
Наріжний камінь: Христос як основа нового виноградника
Ключем до цього нового проводу є син, якого в нашій притчі викинули з виноградника й вбили. Ісуса було вбито за межами міста, поза виноградником Господа. Варто пам’ятати, що за часів Ісуса Єрусалим, а особливо храм, можна було ототожнювати з виноградником Господа.
Відкинутий камінь стає основою
Ісус доповнює цю притчу іншою притчею, у якій ототожнює Себе з наріжним каменем, що тримає разом будівлю. Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем, тобто тим каменем, на якому тримається вся конструкція.
Ісус, викинутий із виноградника, є наріжним каменем, який тримає разом нову будівлю — новий Божий храм, виноградник Господа.
Христос як Суддя
У деяких рукописах Євангелія від Матея тут додається загадковий вірш:
«І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить».
Це дивний вислів, але він показує нам, що Ісус, який є каменем, є також Суддею — Суддею живих і мертвих, як ми це кожної неділі визнаємо у Символі віри.
Добра Новина і застереження для нас
Але як це може бути Доброю Новиною для нас сьогодні?
Я думаю, що це може бути застереженням для всіх нас. Виноградник належить Богові. Це Божий виноградник, а не наш.
На відміну від злих орендарів, ми повинні трудитися не задля власної вигоди, а задля Бога.
Плоди виноградника — те, що приносить Богові радість, — це мир і праведність, а не жадібність й утиск.
