Нещодавно на екрани кінотеатрів вийшла стрічка «Тіні незабутих предків» від українського режисера Любомира Левицького. Переглянувши фільм, хочеться привітати пана Левицького: його творіння цілком відповідає світовим стандартам жанру. Якби не місцевий колорит, можна було б подумати, що цей фільм знято у Голівуді. Для напівживого українського кінематографу – неабияке досягнення! Напевно, цільова аудиторія буде цілком задоволена.
Сам жанр молодіжного трилера не передбачає по суті нічого, окрім захоплюючого сюжету і красивої «картинки». Вимагати від розважального кіно змістовних глибин безглуздо. Але все ж таки, це не футбол, а художній фільм, який так чи інакше несе хоча б мінімальне духовне навантаження. І навіть якщо глядач зайшов просто покуняти у кінозалі, він це навантаження сприймає. Які ж духовні месіджі містять «Тіні незабутих предків»?