Прзник Успіння Владичиці Нашої Богородиці І Приснодіви Марії

Величаємо Тебе,
пренепорочна Мати Христа Бога нашого,
і всеславне звеличуємо Успіння Твоє
(величання празника).

Наш церковний рік не тільки багатий на Богородичні празники, але ними він починається і закінчується. Його розпочинає празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує славне Успіння Пречистої Діви Марії.

Хоч празник Успіння нагадує нас про сумну подію: про смерть Пречистої Діви Марії, про розлуки із тими, котрі Її любили. Все ж таки він належить до світлих і радісних празників. Причина цієї радості полягає в тому, що Пресвята Богомати разом із тілом і душею від земного життя перейшла до вічної слави Свого Сина. З Успінням Пречистої Діви Марії в Її особі людство отримало могутню Заступницю і Покровительку.

Читати далі

Празник Господнього Преображення

“Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і почитаємо пречистого Твого Тіла
преславне Преображення”
(Величання на утрені празника).

19 (6) серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Преображення. Це свято пригадує нам подію із життя Ісуса Христа, яка відбулася на Таворській горі. Про неї згадують три євангелисти: Матей, Марко й Лука.

Читати далі

Успінський піст

Піст…Як багато міститься в цьому слові для серця християнина.

Кожний із нас має свої, а деколи і дивні, уявлення про піст.

Для когось піст торжественно-похмурий – і в цьому якраз його і цінність, бо всякий подвиг формує почуття власної цінності. Для когось піст – світлий і невимушений, як би строго людина не постилася. Для когось піст – просто одне із правил Церковної дисципліни, котре потрібно виконати, не роздумуючи про його цінність. А для когось піст – це період в календарі, який немає жодного значення, мовляв: піст для здорових, а ми всі хворі; життя таке, що немає можливості вибиратися в їжі; і взагалі, піст – це не головне.

Читати далі

Утреня з поклонами

“З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння?
Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню?”
(Великий канон).

Совісне й вірне збереження Великого посту до кінця вимагає від кожного християнина великого гарту духа й волі. Свята Церква, бажаючи, щоб ми наш піст так ревно довершили, як ревно почали, подає нам у часі 40-ці деякі надзвичайні спонуки до посту й покути. Цьому допомагає Хрестопоклонна неділя, а також утреня з поклонами.

Читати далі

Хрест і розп’яття Спасителя (археологічний нарис)

Тепер для християн «Хрест – охорона всієї вселеної, хрест – окраса Церкви, хрест – володарів сила, хрест – вірних опора, хрест – ангелів слава і демонів поразка» (світильний).

До славної Христової смерті на Хресті, хрест не тільки не шанувався у язичників, але був предметом великого і загального презирства, знаком «злополуччя і смерті», так як страта через розп’яття призначалася найбільшим злочинцям і була жахливим, болісним і ганебним видом з усіх видів страт.

Цей рід страти був відомий в глибокій старовині у мідян, персів, ассірійців, фінікійців, греків, але найбільшого поширення набув у римлян, у яких ця страта вживалася у великих розмірах. Однак і у римлян спочатку хресній страті піддавалися тільки раби, а тому вона і називалася, зазвичай, «рабської стратою» (servile supplicium). Згодом застосування цієї страти було поширене на нижчі класи вільновідпущених, але до римських громадян вона не застосовувалася ніколи. Але і раби і вільновідпущені піддавалися цій страті за найтяжкі злочини, як-то: за морський розбій, за відкритий розбій на великій дорозі, за вбивство, лжесвідчення, державну зраду, заколот.

Читати далі