У сьогоднішньому євангельському читанні ми чуємо, як два сліпці звертаються до Ісуса як до «Сина Давидового». Цими словами вони випромінюють свою віру: глибоку, щиру і непохитну. Їхня віра в Ісуса як у Месію – міцна і тверда, вони знають, що тільки Він здатний зцілити їх від сліпоти.
«Ісус до них каже: «Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?». Говорять до Нього вони: «Так, Господи». Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: «Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!» (Мт. 9:28-29). І далі ми чуємо, що Христос боронить їм розказувати іншим про своє дивовижне зцілення. Натомість вони розголошують звістку про своє зцілення по всій тій країні. По-іншому вони не могли вчинити, адже побачили Ісуса і ця прекрасна зустріч перемінила усе їхнє життя, тому таку таємницю вони просто не змогли втримати в собі. Їхня родина, друзі та сусіди обов’язково мали дізнатися, Хто саме повернув їм зір і так кардинально змінив їхнє життя.
«Так, Господи»: Чому послух є головним мірилом щирої віри
Звідки у цих двох чоловіків зародилася така віра, що Ісус звертає на них увагу і творить чудо: зцілює їх від сліпоти? Їхню віру ми бачимо у чотирьох словах Євангелія: «Помилуй нас, Сину Давидів!» (Мт. 9:27). Ці сліпці визнають Ісуса Сином Давидовим, визнають, що Він є Месією, їхнім обіцяним довгоочікуваним Месією.
Віра сліпців має потішити нас і показати, що Ісус зустрічає нас саме там, де ми перебуваємо зараз — з усією нашою обмеженою вірою та з тими потребами, які ми приносимо Йому. Проте ми маємо усвідомити свою власну внутрішню, духовну сліпоту, а отже, і межі нашої віри, через які ми ризикуємо стати перешкодою для задумів Ісуса.
Якість нашої віри перевіряється насамперед нашим щирим, ревним і серйозним послухом Ісусові. Тому не переставаймо просити Бога про примноження нашої віри, про її очищення та про глибше розуміння Його святої волі. Щоби тоді, коли Ісус скаже кожному з нас: «за вашою вірою нехай станеться вам», результатом цього було тільки істинне добро. Амінь.
