Роздуми над євангельським читанням 6-тої неділі по Зісланні Святого Духа
Христос звертається до нас такими важливими словами: «Чому лукаве думаєте в серцях ваших?» (Мт. 9:4). І ми маємо задуматися над Його словами, прийняти їх і усвідомити свою нікчемність та своє лукавство.
Наше життя сповнене різноманітними обставинами. Часто вони зовсім не такі, які б ми радо зустрічали. Коли усе валиться, іде шкереберть, то що ми тоді думаємо? Чи наші думки пов’язані із Богом та Його святою волею? Чи ми дякуємо Йому, а чи запитуємо: «За що, Господи?».
Голос Христа серед наших таємних думок
Ми постійно думаємо про лукаве у своїх серцях, бо прагнемо прослави, самозбереження, забезпечення. Ми постійно клопочемося над справами, котрі є такими далекими від Господа. Хтось бажає стати розумнішим, а хтось -багатшим, ще інший – здоровішим, а хтось – стрункішими. І у своїх постійних клопотах ми зовсім не звертаємо уваги на Бога та на потреби свого ближнього. Благополуччя ближнього нас зовсім не цікавить.
Коли Ісус повертається до Капернауму, сусіди приносять до Нього паралізованого чоловіка. Ісус відпускає його гріхи. Книжники, які проводили весь свій час, пишучи тлумачення закону та засуджуючи гріхи, рішуче обурюються, оскільки цей вчинок зазіхає на їхній авторитет і звичний уклад. Проте Ісус є живим втіленням Божественного Милосердя, і Він не може вчинити по-іншому, коли бачить віру людей і нужду хворих.
Навчання Святішого Отця про євангелізацію
Святіший Отець пише про місію євангелізації: «Відмінності між людьми та спільнотами іноді можуть здаватися незручними, але Святий Дух, Який є джерелом цієї різноманітності, може вивести щось добре з усіх речей і перетворити це на привабливий засіб євангелізації. Різноманітність завжди повинна примирятися за допомогою Святого Духа; тільки Він один може підняти різноманітність, плюралізм і множинність, водночас створюючи єдність. Коли ми, зі свого боку, прагнемо різноманітності, ми стаємо замкненими в собі, виключними та розділеними; так само, щоразу, коли ми намагаємося створити єдність на основі наших людських розрахунків, ми закінчуємо нав’язуванням монолітної одноманітності. Це не є корисним для місії Церкви.
Проголошення євангельської вістки різним культурам також передбачає її проголошення у професійних, наукових та академічних колах. Це означає зустріч між вірою, розумом і науками з метою розробки нових підходів і аргументів щодо питання вірогідності, креативної апологетики, яка б сприяла більшій відкритості до Євангелія з боку всіх. Коли певні категорії розуму та наук приймаються в проголошення вістки, ці категорії стають інструментами євангелізації; вода перетворюється на вино. Усе, що приймається, не просто відкуплюється, але стає інструментом Духа для просвітлення та оновлення світу.
У чому криється наше щоденне лукавство
Якщо ми бачимо себе слугами кожного, з ким зустрічаємося в житті, тоді, якою б не була наша сфера знань чи професія, ми поставимо присвятити її на служіння іншим. І, звичайно, ми завжди маємо бути пильними до можливостей поширювати Благу Вістку — чи то проголошувати Господа нашого Ісуса Христа, чи Його науку, — не тільки своїми вчинками, але й словами та своїм життям.
