Жив один чоловік. Був він убогий з дитинства. Не міг стояти, ходити і навіть ложку в руках втримати. Лежав він цілими днями на печі і роздумував про свою важку долю. Спочатку він молив Господа про зцілення, потім почав розмірковувати про позбавлення від земних страждань, потім перестав навіть з близькими говорити. Лежав він так, хворий і зневірений, тридцять і три роки.
Напевно, і до самої смерті так би на печі він пролежав, але сталося так, що якось постукав у його хату подорожній і попросив напитися.
– Не можу я дати тобі напитися, – відповів чоловік. – Я тридцять і три роки і кроку ступити не можу.