«І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: “Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8:34–35).
Як тоді нам наслідувати Ісуса і спасти свої душі? Чи достатньо тільки визнавати, що ми віримо в Ісуса? Чи достатньо тільки знати, що Ісус є Богом і Спасителем світу? Цього аж ніяк недостатньо. Навіть демони визнають цю істину. Ісус конкретно говорить, що спасіння вимагає від нас певної дії. Ми повинні зректися себе, взяти свої хрести та йти за Ним. Шлях до спасіння є нелегким, ми маємо ще й відвернутися від себе, відкинути всі свої прагнення заради Христа та Євангелія. Як це зробити?
Чи достатньо просто вірити в Ісуса?
Погляньмо на життя людей. Більшість з них живуть так, ніби Бога немає. Та й ми самі прагнемо перетворити своє життя на комфортне, легке, радісне, приємне. Ми постійно шукаємо того, що змушує нас почуватися легко і добре. Ми швидше оберемо той шлях, на якому буде якнайменше перешкод та опору.
Задумаймося: що швидше оберемо – піст на хлібі та воді чи веселий ситий бенкет; тиждень відпочинку на морі чи тиждень важкої праці; найновіший автомобіль чи дуже старий, понищений? Звичайно, що наше прагнення буде схилятися до ситості, відпочинку і комфорту.
Шлях зречення за прикладом святого Івана від Хреста
У книзі «Сходження на гору Кармель» святий Іван від Хреста описує зовсім інший шлях, який допомагає нашій душі відвернутися від земних благ, приєднатися до Бога.
Він пише: «Завжди прагни обирати не те, що легше, а те, що важче; не те, що привабливіше, а те, що неприємніше; не те, що приносить більше задоволення, а те, що приносить менше…» святий Іван від Хреста
Ці духовні настанови торкаються глибини нашої душі. Вони показують нам, що ми дуже віддаємо перевагу найпростішому, найприємнішому та найкращому з того, що може запропонувати цей світ. Але що є найкращим для нашої безсмертної душі?
Духовний поворот на 180 градусів
Ісус постійно нагадує нам, що ми повинні зректися себе, взяти свій хрест і йти за Ним, — це своєрідна дорожня карта до спасіння нашої безсмертної душі. Проте, щоб зрозуміти цю «дорожню карту», а потім іти нею, нам потрібно здійснити «духовний поворот на 180 градусів». Цей поворот починається з того, що ми на кожному рівні свого життя обираємо Хрест, і завершується тим, що Бог очищає нас від усіх егоїстичних бажань і замінює їх прагненням до жертовної любові.
Якщо ми уважно проаналізуємо свої думки впродовж дня, то зможемо виявити, що дуже багато думаємо про себе. «Мені це подобається, а цього я не хочу робити; я злюся через це, а цього намагаюся уникнути…» Дуже часто наші думки починаються зі слова «я» і закінчуються словом «мені».
Зректися себе — означає перестати жити лише для себе
Зректися себе, взяти свій хрест і втратити своє життя означає перестати зосереджуватися на собі. Це означає, що погляд нашої душі має відвернутися від нас самих і спрямуватися виключно на Божу волю та любов до інших. Але це стане можливим тільки тоді, коли ми звільнимося від численних егоїстичних бажань, які так часто керують більшістю наших вчинків та ускладнюють наше життя.
Сьогодні замислися над тим, чого ми прагнемо впродовж дня. Що найбільше займає наші думки? До чого ми найбільше схиляємося? Чи більшу частину дня ми думаємо про те, як краще служити Богові та Його святій волі? Чи більшу частину дня думаємо про себе? Чи прагнемо до безкорисливого служіння іншим? Чи, радше, зосереджені на тому, щоби догодити собі і своєму егоїзму?
Взяти свій хрест і йти за Христом
Роздумаймо над цими непростими запитаннями й прагнімо викорінити зі свого життя усе те, що відкидає нас від Бога. Це допоможе нам здійснити духовний поворот і взяти на себе славний та величний Хрест Христа.
Молитва: «Мій жертовний Господи, Ти прожив життя, цілковито віддане іншим, і Тебе турбували лише слава Небесного Отця та спасіння світу.
Прошу Тебе, визволи мене від усякого егоїзму, щоб я міг дедалі більше зрікатися себе в усьому, прямувати назустріч кожному хресту в житті та йти за Тобою до прекрасного життя безкорисливої й жертовної любові».
Ісусе, я довіряю Тобі.
