Буває так: стоїш в метро і бачиш навколо себе одні тільки похмурі і сірі обличчя. Вони нудні, завжди чимось незадоволені і позбавлені благопристойності. Так, можна захоплюватися дивними словами апостола Павла про любов, але сама думка про те, що потрібно любити оточуючих тебе людей, здається великим абсурдом. Чи ні?