Різдво

У богослужбових піснеспівах Різдва Христового Церква називає події, які згадуються в цей святий день, великою таємницею, явленою Богом людству, бо «днесь Бог на землю сходить, щоб людина зійшла на Небеса».

Якби Ісус Христос не був на землі, то жодна людина не могла б ввійти в Царство Небесне.

Преподобний Єфрем Сирін, святителі Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Золотоустий, Григорій Ніський, Амвросій Медіоланський та інші Отці і Учителі Церкви називають Різдво Христове великим, найрадіснішим, найчеснішим і найважливішим святом. Пришестя у світ Христа Спасителя уподібнюється ними до сяйва Божественного Світла, яке просвічує все творіння.

Читати далі

У Христі Ісусі Бог, з’явився нам небувалим і незбагненним чином. Язичницькі народи могли собі уявити Бога великого. Бога небесного, що втілює все велике, величне, чудове, про що людина може мріяти на землі. Але тільки Бог міг відкритися людині, таким, яким Він відкрився у Христовому втіленні. Бог став одним з нас, але не в славі, а в немочі; безпорадним і знедоленим; вразливим і неначе переможеним; ганебним для всіх, хто вірить тільки в силу і в земну велич. У цю першу ніч, коли Бог став людиною, коли Сам Живий Бог замешкав плоттю серед нас на землі, Він прилучився до найважчої людської знедоленості. Ніхто не прийняв Його Матір під свій дах; всі визнали Його чужим, всі відіслали Його на далекий, нескінченний шлях, який тягнувся перед мандрівниками без даху і без привіту. І вони пішли — і в цю першу ніч Христос злучився з всіма тими, які із століття в століття проходять через життя і є тілесно та духовно відкинутими, ганебними, небажаними, виключеними з людського суспільства.

Читати далі