Кілька разів у році Церква нагадує нам про останні години земного життя Ісуса Христа та його розп’яття. І сьогодні Церква знову нагадує нам про те, що хрест і розп’ятий на ньому Христос – це серцевина християнства.
Ми привикли бачити хрест, як елемент внутрішнього убранства інтер’єру Церков. Ми бачимо хрести, прикрашені дорогоцінним камінням, вишукано і по-мистецьки виготовлені. І ми настільки привикли до цього, що інколи забуваємо про той єдиний хрест, на котрім був піднесений Спаситель світу Христос. Він не був нічим прикрашений, він був простим дерев’яним хрестом, і на ньому був прикріплений тільки напис, який натовп сприймав, як насмішку: «Цар юдейський». Первосвященики говорили Пилату, щоб він не писав «Цар юдейський», але, що «він говорив, я цар юдейський». І воїни, які стояли біля хреста Господнього, а потім розділили його ризи, напевне, що говорили один до одного: «Ось чоловік, який не приніс ніякої користі, від нього нічого не залишилося, хіба що оцей кусок тканини, котрий ми помемо розділити між собою і ним користуватися».