Ця чернетка є потужним закликом до деконструкції «релігії комфорту». Автор послідовно спростовує ілюзії, які перетворюють християнство на поверхневий етичний клуб чи «Євангеліє успіху». Через контраст між солдатом і мрійником, грішником і святим, чернетка наголошує на тому, що святість — це не недосяжний ідеал, а щоденний свідомий вибір, який вимагає повної віддачі, а не лише «консультативних послуг» Богу.
2. Ключові тези
Розділення як наслідок істини: Блага Звістка не прагне конфлікту, але людське серце, яке не хоче розлучатися з гріхом, неминуче входить у протиріччя зі світлом. Поділ — це симптом присутності Христа, а не Його провини.
Святий = грішник, який кається: Різниця між грішником і святим не у відсутності помилок, а в усвідомленні їх. Святість — це динамічний процес боротьби, а не стан «безгрішної гарної людини».
Ціна учнівства: Віра — це не відвідування храму «раз на тиждень» (комфорт), а готовність іти до кінця (приклад жінки з рушницею). Це «армійська» дисципліна духу, де комфорт приноситься в жертву цілі.
Критика «Євангелія добробуту»: Помилкове переконання, що християнство гарантує успіх і відсутність проблем, розчиняє суть несення хреста. Істинні християнські цінності часто вимагають втрат (друзів, статусу, «свободи» грішити) для отримання повноти життя у Христі.
3. Особисті роздуми / цитата
«Переважна більшість людей хоче служити Богові, але лише на посаді радника, підказуючи, що треба зробити».
Роздум: Це найтонша пастка егоїзму. Ми молимося, щоб Бог благословив наші плани, замість того, щоб увійти в Його. Стати християнином — це піти у відставку з посади «головного радника» свого життя. Ми маємо навчитися не лише говорити Богові, куди нам іти, а бути готовими прийняти Його маршрут, навіть якщо він пролягає через «хрест», а не через «райський відпочинок».
4. Питання, які залишилися відкритими
Як розрізнити в моєму житті момент, коли я перестаю бути послідовником Христа і стаю лише Його «радником»?
Чому ми так боїмося «недосконалості» і замість того, щоб бути святими (тими, хто кається), обираємо бути «гарними людьми» (тими, хто ігнорує гріх)?
Яка частина мого життя сьогодні найбільше потребує «армійської» дисципліни, щоб не залишитися лише «мрійником» про святість?
До тих пір, поки одна людина вірить, а інша залишається невіруючою, поки одна тримається своїх гріхів, а інша бажає позбутися їх – результатом проповіді Євангелія буде розділення і в цьому винна не Блага Звістка, а людське серце…
Райл Дж.К. Размышления над евангелием от Матфея. / Перекл. Д. Ткаченко, «Біблос» 2001.
*** *** ***
Мало що може завдати шкоди християнину, як його безпідставні надії. Люди надіються на високий рівень комфорту, служачи Христу, і, не знайшовши його, впадають в спокусу розчарування та бажають залишити віру. Блаженний той, хто розуміє, що християнство не тільки приносить вінець вкінці, а передбачає хрест на своєму життєвому шляху.
Райл Дж.К. Размышления над евангелием от Матфея. / Перекл. Д. Ткаченко, «Біблос» 2001.
*** *** ***
Святі подібні до нас у всьому. Вони були там, де ми зараз є, вони зараз там, де ми сподіваємося бути колись.
Усі святі є грішниками, але не усі грішники є святими. Різниця між ними в тому, що святі визнають свої гріхи, каються в них і докладають зусиль, щоб їх не повторювати. Грішники ж не лише не визнають своїх гріхів, зазвичай, вони їх просто не бачать.
“Якщо ви думаєте, що жити християнським життям легко, то ви ніколи ним не жили!” (Quotes & Things, by D. Collins). Загальна ілюзія стосовно християнського життя полягає у переконанні, що воно незначно відрізняється від життя не християнського. Одна жінка говорила: “Щоби стати християнкою, достатньо ходити до церкви раз на тиждень”. На жаль, її думки не є рідкістю…
Два брати з дитинства мріяли стати військовими. Коли їм виповнилося 18, обидва прийшли до військкомату. Проте лише один із них став солдатом. Другий змінив свою думку після того, як довідався, що треба наголо обстригти волосся, кожного ранку підніматися о четвертій і виконувати накази командирів. Армія добре виглядала по телевізору, але пожертвувати заради неї власним комфортом видалося хлопцеві занадто дорогою ціною. Кожен із юнаків зробив свій вибір. Їх бажання пройшли випробування, що “з юнаків виокремлює чоловіків”. Подібне випробування проходить кожен християнин. Свого часу перед кожним постає вибір: залишитися вірним Богові, або служити дияволу…
Одна християнка ретельно відвідувала богослужіння у місцевому храмі, не пропускаючи жодного тижня. Це дуже не подобалося її невіруючому чоловікові, який вимагав, щоби вона лишалася вдома й іноді навіть погрожував стримати її силою. Одного недільного ранку жінка зібралася йти на службу, коли підскочив її розлючений чоловік і вигукнув: “Ти нікуди не йдеш, сьогодні ти лишаєшся вдома!” Коли жінка наполягла на тому, що йде до церкви, чоловік схопив рушницю, приставив її до голови дружини і сказав: “Ну що, куди ти йдеш тепер?” Жінка спокійно відповіла: “Якщо ти натиснеш на гачок – то в рай. Якщо не натиснеш – то до церкви”…
Як бачимо з Євангельського читання, визнання Христа перед людьми напряму пов’язано з несінням хреста. Але протягом останніх десятиліть почала проповідуватися і cтверджуватися протилежна точка зору – “Євангеліє добробуту, багатства та успіху”. Така проповідь складається із простих тверджень – “стань християнином і будеш успішним, багатим, знаменитим, вільним; матимеш щасливу родину та слухняних дітей”. Треба визнати, що більшість цих тверджень дійсно є ознаками християнського життя, але Євангеліє не містить жодної з цих обіцянок. Іноді, навпаки, віра стає підставою гонінь, переслідувань і випробувань – тим, що називається несінням свого хреста…
Слова Христа “хто визнає мене перед людьми…” є питанням стилю життя. Чи наше життя свідчить про те, що ми визнаємо Христа? Мова, яку ми використовуємо? Спосіб, у який витрачаємо гроші? Цілі і задачі, що їх ставимо перед собою? Чи визнання Христа помітно в участі у богослужіннях, домашній молитві, читанні Святого Письма? У виконанні роботи, за яку ми одержуємо заробітну плату? Ставленні до співпрацівників і сусідів? Проведенні вільного часу? Родинних стосунках?..
Святість є метою життя кожного християнина. Неодноразово у Старому Заповіті Господь говорить: “освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий” (Лев. 11:44; 19:2; 20:7; 21:8). Ісус Христос говорив те саме іншими словами: “Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мф. 5:48) та “Щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас” (Ін. 13:34; 15:12). Христос вказує і яким чином це зробити: “Я є путь, і істина, і життя” (Ін.14:6). На перший погляд, усе здається зрозумілим, але практика засвідчує, що це не так. Є кілька ілюзій, що перешкоджають людині на шляху християнського життя. Нажаль, багато їм піддається.
Світ намагається переконати нас, що ми не обов’язково маємо бути святими: достатньо бути “гарною людиною”. Не треба отримувати “відмінно”, досить і “задовільно”. Розповсюджується переконання, що усі “гарні люди” будуть у раю, що можна жити ціле життя “ні в чому собі не відмовляючи” і разом з тим спастися. Але, якщо студент весь час прагне отримати “задовільно”, то в решті решт провалить головний іспит.
Інша ілюзія переконує, що прагнення до святості робить людське життя матеріально та емоціонально бідним. Лише стань християнином і ти втратиш друзів, омріяну свободу і навіть особистість. Багато хто, звикнувши до своїх маленьких гріхів та слабкостей, боїться впустити Христа у своє життя бо не хоче змінюватися. Правда в тому, що християне не втрачають нічого з того, що робить життя вільним, насиченим подіями та радістю. Навпаки, Христос наповнює людське життя новими дарами любові, благодаті та благословення…
