Чи у вас буває таке, що ви відчуваєте себе загнаними, змученими своїми духовними практиками, правилами? Що ви не встигаєте помолитися всі молитви, все прочитати і всім допомогти, кому ви вважаєте, що маєте допомогти. Думаю, що коли книжник запитав Ісуса: “Яка перша з усіх заповідей?” (Мк. 12,28), він був змучений своєю набожністю і дотримуванням усіх заповідей. І тому він хотів дізнатись, яка з них перша, тобто що найважливіше, головне. Відповідь Ісуса нам знайома: “Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає” (Мк. 12, 29 – 31). Можемо сказати, що іншої більшої, іншої важливішої, іншої головнішої, іншої першої від цих заповідей немає.
admin
Ідіть, усе готове…
У Євангелії від Луки є записана цікава притча:
«А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих» (Лк. 14, 16-21.)
Хто згрішив, – він, чи батьки його, тому що родився сліпим?
Проходячи вулицями міста Єрусалиму, Ісус Христос побачив одного сліпонародженого, котрий, швидше всього, збирав милостиню і був відомий багатьом. Вказуючи на нього, його учні запитали: «Скажи нам, вчителю, хто згрішив, – він, чи батьки його, тому що родився сліпим»?
Вся справа в тому, що тогочасні євреї будь-яке нещастя, яке було послане людині вважали покаранням за його гріхи, або гріхи його батьків. Звичайно, що між нашими гріхами і між різного роду терпіннями існує деякий зв’язок. Іноді Провидіння Боже і саме зло допускає з благими намірами.
Гарантія Царства Небесного
Тема останнього Суду — одна з найбільш хвилюючих, і не лише тому, що на Суді вирішується доля душі у вічності, але й тому, що кожного з нас, без винятку, чекає особиста зустріч із Самим Христом. Євангельські уривки, які проливають світло на цю таємничу мить історії, здавалося б, слід читати з особливим трепетом. Однак існує спокуса спростити й спотворити сенс слів Спасителя…
Коли Бог мовчить
«Хто вірує, тому все можливо», — сказав Сам Господь Ісус Христос. І ще сказав: «Майте віру Божу, бо по правді кажу вам: як хто скаже горі цій: порушся та кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!» У читача Євангелія може скластися враження, що для віруючого можливо все, чого б він не забажав. Потрібно пересунути гору — помолися з вірою — і гора посунеться. Потрібна робота — помолися, і вона неодмінно знайдеться. Хочеться позбавитися від набридлої хвороби — лише помолися… Однак гори чомусь переставляються дуже рідко — всього кілька прикладів є в житіях святих. І молитовні прохання Господь не завжди виконує…