Якось цар вирішив зробити бенкет для всіх своїх підданих. Та не простий, а на багато днів, щоб велич царства і незліченні його багатства зміг кожен оцінити. Сам правитель сидів на золотому троні, під балдахином з найтоншого шовку. Найдорожчі вина у неміряній кількості розливалися в дорогоцінні посудини. А наїдків було стільки, що ніколи ще ні в одному царстві такої розкоші не бачив ніхто. Розвеселило вино царя, і мовив він до своїм вельмож:
– Бажаю почути від вас, чого я вартую з усіма моїми величезними багатствами.