Батьки шукали для свого сина хорошого вчителя та школу. І, нарешті, вони обрали для сина кращого вчителя.
Вранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук увійшли у двір, їх оточили діти.
– Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.
– Ей, маленький товстун, – скорчив пику інший.
Діти кричали і скакали навколо діда і внука. Тут вчитель подзвонив у дзвіночок, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.
– То ти кажеш, що став християнином? – Так. – Тоді ти повинен багато знати про Христа. Скажи, в якій країні Він народився? – Не знаю. – А в якому віці Він помер? – Не знаю. – Скільки у Нього було проповідей? – Не знаю. – Ти знаєш дуже мало для людини, яка навернулася у … Читати далі
Давним-давно в далекій східній країні жив звіздар. Волосся і борода у нього були сиві як Молочний шлях, а очі світилися, ніби дві ясні зорі. Ніхто точно не знав скільки йому років, але люди вважали, що він живе на цій землі уже не одну сотню років.
Звіздар був старим і мудрим: на будь-яке питання він швидко знаходив відповідь. По карті небесних світил і сузір’їв, а також по руху планет звіздар міг точно визначити, коли у кобили народиться лошатко, і від чого у царя болить голова. За цей дар багато людей вважали звіздаря чарівником чи – волхвом.
В одній країні існував звичай відрубувати руки кожному, хто був впійманий на крадіжці. Попався раз один знатний вельможа, царський улюбленець. Не міг цар відступити від старого звичаю і наказав покарати злочинця.
Але ось, напередодні страти, приходить до палацу маленька дівчинка, дочка цього вельможі, і просить зі сльозами допустити її до царя. Її прохання було виконане. Дівчинка упала на коліна перед грізним владикою. «Великий царю, – сказала вона в страху, – батько мій засуджений залишитися без рук. Так ось. Відрубайте мої руки».
Захотів чоловік жити за Божою волею і намірився кинути пити. «А як жити за волею Божою? – подумав він – почну кидати копійку! Якщо випаде орел, то я вип’ю, а якщо випаде решка, – не буду пити!» Кинув копійку, випала решка. Кинув ще раз, знову решка. «А це вже останній раз перевірю!» – сказав він … Читати далі