Євангельська притча про митаря та фарисея підготовляє нас до вступу на дорогу покаяння. Щоб краще зрозуміти цю притчу потрібно нам прочитати Євангельський стих, який передує їй. Господь Ісус Христос говорить цю притчу «до деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших…» (Лк. 18,9).
Отже, ця притча адресована до тих, хто вважає себе за праведників, і в той же час принижує всіх інших людей, які в порівнянню із ним здаються грішниками. Зміст цієї притчі можемо виразити кількома словами: покаяння найвище за усі чесноти.
Якщо ми заглянемо в свою душу, то, напевне, що швидше за все побачимо, що ми про себе думаємо подібно, як і цей фарисей. Така вже є людська наша природа, що ми шукаємо оправдання для наших гріхів. Тому до кожного із нас відноситься ця притча про митаря і фарисея, бо кожен із нас має в душі свого фарисея, який завжди думає, що він є кращим за інших.