Як буває важко побачити, почути, відчути Божу присутність у своєму житті. Іноді здається, що Бог зовсім відвернувся від людини і не робить жодних кроків назустріч. Чому так? Навіщо? Наскільки було б простіше, якби Він не ховався, якби не довелося вічно губитися у здогадах, намагаючись зрозуміти Його волю.
Найстрашніша спокуса Христа
«Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. Будь серцем праведний і постійний, а в нещасті – не бентежся…» (Сирах. 2, 1-2).
Неможливо простувати життям без спокус. Спокуси, або, кажучи звичною сучасною мовою, випробування – якійсь труднощі, проблеми, небезпеки, біди і скорботи, долаючи які, людина росте і знаходить щось нове. Ну, а якщо не долає – щось втрачає і, в гіршому випадку, навіть гине. Коротку і точну відповідь на питання про сенс спокус подає в своїх записах один із священиків: «Що примножує в нас духовну силу? – Запитує він і відповідає: подолана спокуса». Що ж, якщо результатом подолання спокус є множення сили духу, то переоцінити значення їх неможливо.
