«Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже:
Перепливімо лишень на той бік!
І зоставивши народ, беруть його з собою,
так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
Ізнялася хуртовина, ще й з вітром,
і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
А він був на кормі, – спав на подушці.
Вони будять його і кажуть йому:
“Учителю, тобі байдуже, що гинемо?”
Тоді він устав, погрозив вітровіі сказав до моря:
“Замовкни! Ущухни!” І затих вітер, і залягла велика тиша.
Тоді сказав до них:
“Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?”
І страх великий огорнув їх,
і вони казали один до одного:
“Хто це такий, що йому вітері море послушні»
Мр. 4, 35-41.
IV Глава. Марка 4, 35-41
