Четверта неділя Великого посту – преподобного Івана Ліствичника

У богослужінні четвертої неділі Великого посту свята Церква пропонує нам високий приклад постницького життя в особі пр. Івана Ліствичника подвижника VI ст., який з 17 до 80 років трудився на Синайській горі, і в своєму творінні “Ліствиця раю” зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості ліствицею (сходами) душі, які зводить від землі до слави, що триває вічно.

Св. Іоанн народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується 26 січня по старому стилю. На 20 році життя він постригся в чернецтво в Сінайському монастирі. Після смерті старця Мартирія, під керівництвом якого подвизався 19 років, св. Іоанн віддалився у пустинне місце, зване Фола, де провів 40 років у строгому пості, молитві, самоті і мовчанні.

Читати далі

Життя Великомученика Теодора Стратилата

21 лютого (08 березня) Свята Церква Вшановує пам’ять Святого Великомученика Теодора Стратилата.

Нечестивий цар Лікиній, прийнявши скіпетр після нечестивого Максиміана і наслідуючи його, негайно влаштував гоніння на тих, хто виділявся побожністю. Указ про це повеління він розіслав по всіх містах. У цей час було вбито багато хоробрих воїнів Христових: Лікиній умертвив сорок мучеників севастійських, а також сімдесят славних воїнів і князів своєї палати і, нарешті, триста мужів з Македонії.

Коли нечестивий Лікиній побачив, що майже всі християни, зневажаючи його повеління, віддають себе за святу віру на смерть, то наказав виявити тільки знаменитих і благородних, тобто тих, хто служив у його війську або жив у містах, і лише їх повелів (не звертаючи при цьому уваги на безліч простого народу) примушувати до ідолопоклонства; він сподівався страхом переконати всіх, хто перебуває під його владою, залишатися вірними ідолопоклонству.

У той час, коли всюди старанно шукали знаменитих християн, Лікиній, який знаходився тоді в Нікомідії, дізнався, що в Гераклеї, поблизу Чорного моря, живе якийсь святий чоловік на ім’я Теодор Стратилат, що він християнин і багатьох навертає до Христа.

Читати далі

Пам’ять Пратулинських Мучеників

Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви “святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників”. Поминати Пратулинських мучеників вирішено 10 січня (за григоріянським стилем — 23 січня).

Пратулинські мученики — 13 греко-католицьких мирян села Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику.

У 1996 році, причислені папою Іваном-Павлом ІІ до лику блаженних.

Читати далі

Святих младенців, за Христа вбитих у Вифлеємі

«Тоді Ірод, побачивши,
що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми (Мт.2: 16).

На кого ж він розгнівався? З одного боку на волхвів, які осміяли його, з іншого ж – на новонародженого Царя Юдейського.

На волхвів він гнівався за те, що вони не повернулися до нього і не сповістили про Дитятко; на Христа ж гнівався з боязні, як би Він не відняв у нього царство; бо, не знав, що царство Христове «не від світу цього» (див. Ів.18, 36), Ірод вважав, що Христос буде володіти земним царством.

Читати далі

Служитель Тайн Господніх

Повість про праведного Йосифа Обручника

Йосиф сидів на порозі свого будинку і дивився на дорогу, яка втікала далеко за горизонт, куди ховалося сонце. Ось і його життя наближалося до заходу… Але Йосиф не боявся смерті. Тому що знав – це всього лише подорож. Людина покидає це життя і відходить в шеол, царство мертвих. Не випадково смерть називають відходом. Як і та, стародавня подія, коли пророк Мойсей вивів його народ із єгипетського рабства в обітовану землю. Скоро і йому час відходити… Що ж, він готовий. Як говориться, і посох в руках, і пояси перепоясані, і світильник запалений, щоб краще бачити дорогу. Веди ж мене, Господи!

Читати далі