Преподобний Іван Дамаскин народився у столиці Сирії Дамаску близько 680 року від знатних та благочестивих батьків, чия полум’яна віра у Христа, випробувана у скорботах і спокусах, стала міцнішою за дорогоцінне нетривке золото, яке випробовується вогнем. Тоді були важкі часи. Сарацини завоювали ту країну і, взявши славне місто, чинили біди християнам: одних вбивали, інших продавали у рабство, і нікому не дозволяли сповідувати Христа. У цей час батьки Івана, завдяки Божому Промислу, були збережені у безпеці і здоров’ї зі всім своїм майном; вони й зберегли святу віру, бо Бог дарував їм можливість здобути прихильність від сарацинів, як колись Йосифу від єгиптян, Даниїлу від вавилонян, так, що злочестиві агаряни не забороняли батькам святого вірити у Христа і відкрито прославляти Його Святе Ім’я. Крім того, вони призначили батька святого Івана міським суддею і начальником народних будівництв. Так благополучно живучи, він зробив чимало доброго для своєї братії: викуповував полонених, звільняв від кайданів та від смерті ув’язнених, простягав руку допомоги усім, хто страждав. Батьки преподобного були у Дамаску серед агарян, немов світильники серед ночі, як сім’я в Ізраїлі, як іскра у попелі. Для того вони й були збережені Богом, щоб через них запалав у Церкві Христовій світильник, який би ясно світив усьому світу, — блаженний Іван Дамаскин. Народивши його тілом, вони поспішили зробити його дитям світла через хрещення, що було нелегкою справою у той час. Агаряни нікому не дозволяли приймати хрещення, батьки ж святого без перешкод відродили своє дитя хрещенням і нарекли його ім’ям, яке означало Божу благодать. Батько юнака дуже турбувався, щоб він був добре вихований і навчився не сарацинських звичаїв, не воїнської хоробрості, не полювання на звірів і не якогось іншого світського мистецтва, а лагідності, смирення, страху Божого і пізнання Божественних Писань. Тому він сердечно просив Бога послати синові мудрого і благочестивого чоловіка, який був би для юнака добрим учителем і наставником у благих ділах. Батько святого був почутий Богом і отримав бажане наступним чином.
Життя Святих
Cвятий Андрій Первозваний
Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Витсаїди Галилейської. Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генизаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Івана Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іван Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Івану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим визнав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра. Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут, у День П’ятидесятниці, разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь.
Життя і страждання Святої Великомучениці Катерини
За царювання нечестивого римського імператора Максиміна в місті Александрії жила дівчина на ім’я Катерина, яка походила з царського роду. Вона славилася своєю красою та премудрістю. Маючи лише вісімнадцять років від народження, Катерина досконало вивчила творіння всіх язичницьких письменників та стародавніх поетів і філософів: Гомера, Вергілія, Аристотеля, Платона та інших. І вона не тільки добре знала твори мудреців старовини, але й вивчила також твори знаменитих лікарів Асклепія, Гіппократа і Галена; крім того, вона навчилася ораторського і діалектичного мистецтва і знала також багато мов та говорів, і всі дивувалися її вченості і знанням. Багато хто із багатих і знатних людей сваталися до неї і приходили до її матері, таємної християнки, яка приховувала свою віру через жорстоке гоніння, яке підняв у той час на віруючих Максимін. Родичі і мати радили Катерині вийти заміж, щоб царська спадщина її батька не перейшла до рук комусь чужому і щоб вони остаточно не втратили б цю спадщину. Але мудра Катерина твердо вирішила зберегти у своєму серці на все життя чистоту дівства і не бажала заміжжя. Коли ж її рідні почали наполягати, щоб Катерина одружилася, вона сказала їм: “Якщо хочете, щоб я вийшла заміж, то знайдіть мені такого юнака, який володів би тими чотирма даруваннями, якими я, як ви знаєте, перевершую решту дів; і тоді я погоджуся вибрати його за чоловіка; а вийти заміж за людину, яка в чому-небудь була б гірша і нижча за мене, я не бажаю. Отже, пошукайте всюди, чи не знайдете такого юнака, який був би подібний до мене за знатністю роду, багатством, красою і мудрістю; який юнак не має хоча б однієї з цих якостей, він не гідний мене”.
Блаженна Йосафата Гордашевська
Щоразу, заглиблюючись в історію нашої Церкви, починаєш дедалі краще розуміти, що кожна історична епоха була невипадково позначена певними подіями релігійного життя й особами, які були покликані ширити християнську свідомість, зміцнювати віру й піднімати в народі духовність. Покликані Господом, вони були тим містком та дороговказом, за яким часто українські християни наближалися й приходили до Бога. Вони були яскравим прикладом щирої християнської свідомості та справжньої праведності.
Людина, яка стоїть на чолі будь-якого монашого згромадження, а тим більше в час його зародження, сповнена неабиякої відповідальності. Вона не тільки покликана навчати й плекати оті вибрані ангельські душі на благо християнства, Господа й народу. Вона покликана провадити їх до святості. Такою провідницею в черництві була сестра Згромадження Сестер Служебниць Йосафата Гордашевська, яка на всі часи залишиться тим дороговказом чи містком до Бога та святості не тільки для черниць, а й для усіх свідомих українських християн.