Апостоли лише здогадувалися, свідками якої саме розмови вони стали під час Преображення, але Мойсей знав це набагато краще.
У євангельському читанні на свято Преображення ми читаємо, як «Ісус узяв із Собою Петра, Йоана та Якова й піднявся на гору молитися» (Лк. 9:28), навмисно запевнивши, що дев’ятеро з дванадцяти не будуть свідками дивовижного Преображення, яке, як знав Ісус, мало там відбутися.
На вершину гори разом з Ісусом піднялись: Йоан — природжений містик, автор найглибшого за богословським змістом Євангелія; Яків Старший — можливо, двоюрідний брат і давній друг нашого Господа; та Петро — хранитель ключів Царства. «І коли Він молився, вигляд Його обличчя змінився, а одежа Його стала білою та сяючою» — білою, як світло (згідно з версією святого Матея), а обличчя Його засяяло, наче сонце.
Ця зміна, яку апостоли усвідомлять пізніше, не була переходом Ісуса до якогось нового стану досконалості чи одяганням у новий славний одяг… Натомість це було скиданням давньої завіси: «Применшив Самого Себе, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людей… принизив Себе». Це був той самий образ слави, який Йоан пізнає, коли побачить його вдруге через багато років у візії, записаній у Книзі Одкровення: «У правій руці Своїй Він тримав сім зірок… а обличчя Його було мов сонце, що сяє в силі своїй» (Од. 1:16).
«І ось два чоловіки розмовляли з Ним: то були Мойсей та Ілля, які з’явилися у славі й говорили про Його вихід (смерть), який Він мав здійснити в Єрусалимі» (Лк. 9:31). Ці два чоловіки, чиє земне життя розділяло понад 700 років, стояли тут як символічні представники Закону та Пророків: Старий Завіт давав свою печатку схвалення Новому Завіту.
Якщо Йоан відчув своєрідне дежавю, коли знову побачив прославленого Христа під час подій Апокаліпсису, то Мойсей, мабуть, пережив подібний досвід саме тут, під час Преображення. Згадайте, що Мойсей колись вже піднімався на дивовижну вершину гори, брав із собою трьох довірених супутників і чув, як Бог промовляє через небесний голос (Порівняй Вихід 24). «Петро ж і ті, що були з ним, були зморені сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох чоловіків, які стояли з Ним» (Лк. 9:32).
Що ж означає те, що Мойсей та Ілля розмовляли з Ісусом про Його «вихід»? Грецьке слово, перекладене тут як «вихід» (exodos), є тим самим терміном, який у Септуагінті вживається для позначення виходу євреїв із Єгипту — Екзоду. Іншими словами, Мойсей дізнався (разом із Іллею), що Ісус незабаром очолить новий Вихід – визволення від неволі у Святому Місті, подібне до того, як сам Мойсей колись вивів ізраїльтян із єгипетського рабства.
Цілком природно, що апостоли, підслуховуючи цю розмову, ймовірно, витлумачили звістку про вихід виключно в контексті буквального політичного визволення від римського ярма. Однак Мойсей знав – можливо, краще за будь-кого іншого, – що справжні біди Ізраїлю розпочалися вже після їхнього звільнення від язичницького полону.
Як у Єгипті, так і в Обіцяній Землі ізраїльтяни залишалися грішниками, і Мойсей, попри все своє богонатхненне провідництво, так і не зміг зламати це духовне ярмо. На той момент він, безумовно, погодився б із автором Послання до Євреїв: «Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, хто приходить… Бо неможливо, щоб кров тельців і козлів знімала гріхи» (Євр. 10:1;4). Мойсей знав глибшу Істину.
Дев’ятеро з дванадцяти, як пам’ятаємо, не пройшли цей вибір і їм не було дозволено бути присутніми на Преображенні. І, що ще дивовижніше, наш Господь навіть не дозволив тим трьом, які були присутні, розповідати про це будь-кому – здається, навіть іншим апостолам! «А коли вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих. І вони зберегли це слово в собі, розпитуючи один одного, що означає це «воскреснути з мертвих» (Мр. 9:9–10). Версія Луки підтверджує це, чітко вказуючи, що ця тимчасова заборона справді суворо дотримувалася впродовж усього визначеного періоду: «І вони мовчали, і в ті дні нікому нічого не розповідали з того, що бачили» (Лк. 9:36).
Чому ж Ісус заборонив розказувати своїм учням про подію Преображення? Дехто з ранніх Отців Церкви висловлював припущення, що наш Господь хвилювався, аби Його менш зрілі учні не сприйняли Преображення як знак того, що Царство вже остаточно прийшло у своїй видимості, або що Його перемога вже настільки вирішена, що подальші труди та молитви з їхнього боку стануть зайвими. У будь-якому разі, причина у Святому Письмі нам не відкрита. Ми можемо лише припустити, що Божественний Вчитель у Своїй безмежній мудрості просто знав, що інші апостоли мали осягнути цю Велику Таємницю іншим шляхом.
Проте абсолютно безсумнівним є те, що тон вчення Ісуса після Преображення змінюється: відтепер звучить «мінорна тональність», яка стає панівною аж до миті, коли заборону буде знято — «аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих». І Петро, Яків та Йоан смиренно беруться за наступне завдання: роздумувати і «розпитувати один одного, що саме може означати це воскресіння з мертвих». Амінь.
За матеріалами: Catholic Answers
